Добро і зло невіддільні одне від одного, це протилежні відтінки на кольоровій палітрі життя, але тільки змішані вони дають відчути його смак.
Ніцше
Що таке добро? Сьогодні часто можна почути фразу: «Слід творити добро», але що ж вона означає? На мою думку, добро – це все те хороше і прекрасне , що нас оточує. Адже неможливо уявити світ без гарних людей, гідних вчинків. Кожному з нас колись потрібна буде до а якщо ні до кого буде звернутися? І що тоді робити людині? Ось для чого і потрібно добро та милосердя. Я вважаю, що треба робити добро, і світ навколо стане кращим. Люди, вчинки, суспільство – взагалі, навколишній світ.
У кожної живої істоти є потреба робити добро. Мати виховує своїх дітей у любові і справедливості – це є добро. Дитина милується квіткою, не зриваючи, не знищуючи її – як на мене, це теж добро. Тож добро всюди навколо нас, треба лише навчитися його бачити, відчувати, розуміти… У нашому світі складно творити добро. Інколи не помічаєш, як ображаєш іншу людину і тим самим робиш гірше і для себе. Хоча здебільшого добро зароджується в кожному з нас ще з самих перших років життя. Адже у дитинстві тебе найчастіше оточують рідні та близькі люди, які прагнуть зробити твоє життя кращим, навчити тебе чомусь, виховати позитивні якості. І саме тоді дитина розуміє, що таке добро. У ранньому дитинстві дитина рідко стикається зі злом у будь-яких його проявах, але якщо це трапляється, це підриває віру у себе і оточуючих людей – маленька людина ще не готова до такої зустрічі. Проте з часом, коли дитина зростає, вона розуміє, що навколо неї світ не завжди прекрасний, а люди бувають різні.
У певний момент життя перед кожним з нас постає вибір: що ж обрати, по якій стежці йти. Ми – діти природи, діти цього світу, і тому у кожному з нас є і добро, і зло, а що ж ми оберемо, до чого схилимося – залежить тільки від нас самих.
Зараз часто можна почути, що добро зникає з нашого світу, кожен думає тільки сам про себе, до інших нікому діла немає. Але якщо ми бажаємо жити в гарному цивілізованому суспільстві, у світі, де панує добро, починати слід з себе. Якщо це зрозуміє кожен – наш світ обов’язково зміниться на краще. До немічній людині, навчитися співчувати, посміхнутися і привітатися до сусіда – це зовсім не складно – зробити свій внесок до скриньки добрих справ. І тод серцем можна відчути лагідне проміння вдячності і добра, яке обов’язково повертається до того, хто його творить.
Український народ – один з найбільших європейських народів, який доводив свою велич протягом тривалого часу. Весь цей час ми перебували між різними цивілізаціями, наш вибір представлявся дуже складним, оскільки український народ завжди всім заважав і його хотіли знищити. Тим не менш, велич підтвердилася в тому, що наш народ зміг вижити, зміг стати достатньо сильним для створення власної великої держави. У той же час Україна сьогодні далеко не є достатньо сильною, щоб протистояти агресору. Ми бачимо, що з порушенням наших прав ми нічого неможемо вдіяти і часто звертаємося за до до інших країн.
Держава складається з людей, тому головними винуватцями такої складної ситуації є самі українці. Чого ж нам всім не вистачає, щоб побудувати по-справжньому сильну країну?
Я думаю, що більшості людей у нашій країні не вистачає стратегічного мислення. За весь час існування новітньої незалежної України нам нав’язувалися невірні стереотипи, які українці чомусь приймали на віру і відстоювали повсюдно. Замість того, щоб думати власною головою, співвідносити факти і реальність, українці відмовилися від цього і почали просто вірити в те, що їм кажуть
власні і зарубіжні політики.
З-за цього акценти в голові звичайного українця змістилися, він втратив можливість мислити раціонально і стратегічно і захотів того, що насправді йому зовсім невигідно. Я думаю, що до цього був причетний також і низький рівень освіти більшості українців. Багато людей зовсім не хочуть думати, винаходити щось нове, вони хочуть лише робити примітивну роботу і отримати гідну оплату.
Але насправді ні в одній країні світу ніхто і ніколи не ставав успішним тільки за рахунок цього.
Українцям також дуже сильно не вистачає взаєморозуміння. Проблема в тому, що різні регіони країни живуть різним життям. Але це зовсім не означає, що можна відмовитися від спроб знайти спільне. Українці дуже різні, вони повинні шукати точки дотику, щось спільне.
Якщо це спільне так і не буде знайдено, то у нашої країни дуже погані перспективні. А це, в свою чергу, дуже прикро, оскільки все те, що відбувалося раніше, повинно було змусити нас повірити в цю країну.
Як і у будь-якого іншого народу, українцям теж чогось не вистачає. По-перше, їм не вистачає вміння мислити стратегічно, дивлячись далеко вперед. Якби ми це робили, ми б могли передбачити виникнення ризиків і уникнути їх.
Але ми цього не зробили і пожинаємо плоди цього зараз. По-друге, українцям не вистачає терпимості. Ми тут різні, потрібно шукати один до одного підходи, щоб будувати, а не руйнувати країну.
Добро і зло невіддільні одне від одного, це протилежні відтінки на кольоровій палітрі життя, але тільки змішані вони дають відчути його смак.
Ніцше
Що таке добро? Сьогодні часто можна почути фразу: «Слід творити добро», але що ж вона означає? На мою думку, добро – це все те хороше і прекрасне , що нас оточує. Адже неможливо уявити світ без гарних людей, гідних вчинків. Кожному з нас колись потрібна буде до а якщо ні до кого буде звернутися? І що тоді робити людині? Ось для чого і потрібно добро та милосердя. Я вважаю, що треба робити добро, і світ навколо стане кращим. Люди, вчинки, суспільство – взагалі, навколишній світ.
У кожної живої істоти є потреба робити добро. Мати виховує своїх дітей у любові і справедливості – це є добро. Дитина милується квіткою, не зриваючи, не знищуючи її – як на мене, це теж добро. Тож добро всюди навколо нас, треба лише навчитися його бачити, відчувати, розуміти… У нашому світі складно творити добро. Інколи не помічаєш, як ображаєш іншу людину і тим самим робиш гірше і для себе. Хоча здебільшого добро зароджується в кожному з нас ще з самих перших років життя. Адже у дитинстві тебе найчастіше оточують рідні та близькі люди, які прагнуть зробити твоє життя кращим, навчити тебе чомусь, виховати позитивні якості. І саме тоді дитина розуміє, що таке добро. У ранньому дитинстві дитина рідко стикається зі злом у будь-яких його проявах, але якщо це трапляється, це підриває віру у себе і оточуючих людей – маленька людина ще не готова до такої зустрічі. Проте з часом, коли дитина зростає, вона розуміє, що навколо неї світ не завжди прекрасний, а люди бувають різні.
У певний момент життя перед кожним з нас постає вибір: що ж обрати, по якій стежці йти. Ми – діти природи, діти цього світу, і тому у кожному з нас є і добро, і зло, а що ж ми оберемо, до чого схилимося – залежить тільки від нас самих.
Зараз часто можна почути, що добро зникає з нашого світу, кожен думає тільки сам про себе, до інших нікому діла немає. Але якщо ми бажаємо жити в гарному цивілізованому суспільстві, у світі, де панує добро, починати слід з себе. Якщо це зрозуміє кожен – наш світ обов’язково зміниться на краще. До немічній людині, навчитися співчувати, посміхнутися і привітатися до сусіда – це зовсім не складно – зробити свій внесок до скриньки добрих справ. І тод серцем можна відчути лагідне проміння вдячності і добра, яке обов’язково повертається до того, хто його творить.
Відповідь:
Український народ – один з найбільших європейських народів, який доводив свою велич протягом тривалого часу. Весь цей час ми перебували між різними цивілізаціями, наш вибір представлявся дуже складним, оскільки український народ завжди всім заважав і його хотіли знищити. Тим не менш, велич підтвердилася в тому, що наш народ зміг вижити, зміг стати достатньо сильним для створення власної великої держави. У той же час Україна сьогодні далеко не є достатньо сильною, щоб протистояти агресору. Ми бачимо, що з порушенням наших прав ми нічого неможемо вдіяти і часто звертаємося за до до інших країн.
Держава складається з людей, тому головними винуватцями такої складної ситуації є самі українці. Чого ж нам всім не вистачає, щоб побудувати по-справжньому сильну країну?
Я думаю, що більшості людей у нашій країні не вистачає стратегічного мислення. За весь час існування новітньої незалежної України нам нав’язувалися невірні стереотипи, які українці чомусь приймали на віру і відстоювали повсюдно. Замість того, щоб думати власною головою, співвідносити факти і реальність, українці відмовилися від цього і почали просто вірити в те, що їм кажуть
власні і зарубіжні політики.
З-за цього акценти в голові звичайного українця змістилися, він втратив можливість мислити раціонально і стратегічно і захотів того, що насправді йому зовсім невигідно. Я думаю, що до цього був причетний також і низький рівень освіти більшості українців. Багато людей зовсім не хочуть думати, винаходити щось нове, вони хочуть лише робити примітивну роботу і отримати гідну оплату.
Але насправді ні в одній країні світу ніхто і ніколи не ставав успішним тільки за рахунок цього.
Українцям також дуже сильно не вистачає взаєморозуміння. Проблема в тому, що різні регіони країни живуть різним життям. Але це зовсім не означає, що можна відмовитися від спроб знайти спільне. Українці дуже різні, вони повинні шукати точки дотику, щось спільне.
Якщо це спільне так і не буде знайдено, то у нашої країни дуже погані перспективні. А це, в свою чергу, дуже прикро, оскільки все те, що відбувалося раніше, повинно було змусити нас повірити в цю країну.
Як і у будь-якого іншого народу, українцям теж чогось не вистачає. По-перше, їм не вистачає вміння мислити стратегічно, дивлячись далеко вперед. Якби ми це робили, ми б могли передбачити виникнення ризиків і уникнути їх.
Але ми цього не зробили і пожинаємо плоди цього зараз. По-друге, українцям не вистачає терпимості. Ми тут різні, потрібно шукати один до одного підходи, щоб будувати, а не руйнувати країну.