Складно однозначно сказати, яка музика мені близька. Адже, з одного боку, вибір залежить від настрою, а з іншої, музика часом сама творить настрій, проникаючи в душу й перевертаючи все в ній. Для серйозних і врочистих моментів гарна класика, особливо твору Баха. Вони непорушні й у той же час мінливі, урочисті й потрясающи. Вони описують хід часу й скороминущість моменту. Для фонової музики або ліричного настрою я б вибрала рок-балади, що стали класикою цього жанру Вони присвячені вічній і мінливій темі – любові, ненав’язливі й людяні. А коли настрій весел і безтурботне, хочеться послухати латиноамериканські мотиви, що захоплюють дзенькотом гітарних струн у задерикуватий танець
кщо людину виховувати в атмосфері добра, то добро залишиться у її душі на все життя. а якщо навпаки завжди кричати і проявляти зневагу, то самі знаєте... що бажаєте то і маєте. саме тому на мою думку, твердження "вчися доброму погане на ум не прийде" - правильне. як доказ можу навести образ Чіпки із твору Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Чіпка зростав у зневазі своїх однолітків і односельчан.це послугувало мотивом до озлоблення і ненависті до оточення, що згодом вилилось в тяжкий злочин - вбивство цілої сім"ї. ще прикладом даної думки є образ Докії з твору Бориса Грінченка "Каторжна". дівчинку з самого дитинства принижували і відштовхували від себе найближчі люди. ось вона перетворилась в злосовісну людину, що згодом вирішила підпалити будівлю через зраду. отже, висновок за вами, читачі. поміркуйте над тим, щоб було якби ми вчилися поганому, а не навпаки...
