Одного разу почали сперечатися Комп'ютерна мишка і Монітор. - Чому це ти керуєш тим, що відображається на мені? - сказав Монітор. - Тому що ти надто великий, щоб керувати і дуже незручний в використанні - відповіла Мишка. - То це я незручний?! Та якби не я, то людина не бачила б, що вона робить. І ти б тут нічим не до - Я не до б?! Та я обов'язково би щось вигадала б, а от ти - безпомічний без мене. Бо ж, доки людина не натисне на кнопку, яка розташована на мені, то не зможе виконати велику кількість різноманітних функцій. - Ой-ой-ой! Та ти так говориш, наче ти якась цариця. І тут в суперечку вмішався Системний Блок. - Гей, чого ви тут сперечаєтесь? Хіба більше немає чого робити?! Досить сперечатися і сваритися, ви обоє потрібні людині, аби вона повноцінно працювала за комп'ютером і обоє однаково важливі. - Правду кажеш! - підтвердила Клавіатура. - Ех! Пробач мені, Мишко! Я поводив себе, як справжній дурень... - сказав Монітор. - І ти мені пробач, Моніторе! Я теж себе поводила по-дурному. Давай миритися і більше ніколи не сваритися? - відповіла Мишка. - Давай! Мишка і Монітор помирились і більше ніколи не сварились і не сперечались. От і казочці кінець, а хто слухав - молодець!
Щастя.. . У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини. А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні! Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити.. . Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.
- Чому це ти керуєш тим, що відображається на мені? - сказав Монітор.
- Тому що ти надто великий, щоб керувати і дуже незручний в використанні - відповіла Мишка.
- То це я незручний?! Та якби не я, то людина не бачила б, що вона робить. І ти б тут нічим не до
- Я не до б?! Та я обов'язково би щось вигадала б, а от ти - безпомічний без мене. Бо ж, доки людина не натисне на кнопку, яка розташована на мені, то не зможе виконати велику кількість різноманітних функцій.
- Ой-ой-ой! Та ти так говориш, наче ти якась цариця.
І тут в суперечку вмішався Системний Блок.
- Гей, чого ви тут сперечаєтесь? Хіба більше немає чого робити?! Досить сперечатися і сваритися, ви обоє потрібні людині, аби вона повноцінно працювала за комп'ютером і обоє однаково важливі.
- Правду кажеш! - підтвердила Клавіатура.
- Ех! Пробач мені, Мишко! Я поводив себе, як справжній дурень... - сказав Монітор.
- І ти мені пробач, Моніторе! Я теж себе поводила по-дурному. Давай миритися і більше ніколи не сваритися? - відповіла Мишка.
- Давай!
Мишка і Монітор помирились і більше ніколи не сварились і не сперечались.
От і казочці кінець, а хто слухав - молодець!
Сподіваюсь, що до
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.. .
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.