Скласти усній твір до плану:I. Софійський собор - національна святина українців. II. Мозаїчне зображення Богоматері над головним вівтарем храму.
1.Богородиця зображена на повний зріст із піднесеними руками.
2.Найбільша за розмірами постать у давньоруському мистецтві.
3.Навмисна непропорційність постаті Богородиці.
4.Спокійне й суворе обличчя Божої Матері.
5. Риси обличчя обведено червоною смужкою.
6.Вбрання Марії в синіх, блакитних, золотавих кольорах.
7. Богоматір но наближається, то віддаляється.
III. Марія-Оранта - Захисниця Києва.
Сталася ця подія цього літа. Якось увечері мій старший брат пішов погуляти з друзями. Сиділи вони біля під'їзду, розмовляли, сміялися... як завжди. Усю цю компанію у дворі знають, та й хлопці й дівчата знають майже всіх сусідів, бо самі з цього ж дому.
Та раптом одна за дівчаток, Тетяна, помітила, що з відкритого вікна на першому поверсі злегка тягне димом. "Гей, хлопці", сказала вона - "погляньте, щось димом тягне. Може, у баби Галі щось пригоріло?"
Всі вони знали і любили бабу Галю, літню жінку, що жила у тій квартирі. Ніхто не знав, скільки їй років. Коли підлітки були ще дітьми, баба Галя вже була старенькою, але бадьорою. Вона любила пригощати дітей пиріжками і розповідати їм казки. Тому для компанії підлітків баба Галя була майже рідною.
Брат побіг до іншого вікна і побачив, що літня жінка спить. Він почав стукати у вікно, а ще один хлопчик, Богдан, побіг дзвонити у двері квартири. Так вони і розбудили жінку. Вона прокинулася і пішла на кухню, де вже майже горіла картопля.
Так сталося, що баба Галя варила картоплю, але позабула вимкнути газ і пішла спати. Таким чином мій брат з друзями допоміг запобігти лиха.
Я не забобонна людина, але ж у цьому є, як мені здається, якась вища справедливість: добру жінку діти, яким вона колись розповідала казки. Хоча, звісно, це була випадковість.
Объяснение:
Сталася ця подія цього літа. Якось увечері мій старший брат пішов погуляти з друзями. Сиділи вони біля під'їзду, розмовляли, сміялися... як завжди. Усю цю компанію у дворі знають, та й хлопці й дівчата знають майже всіх сусідів, бо самі з цього ж дому.
Та раптом одна за дівчаток, Тетяна, помітила, що з відкритого вікна на першому поверсі злегка тягне димом. "Гей, хлопці", сказала вона - "погляньте, щось димом тягне. Може, у баби Галі щось пригоріло?"
Всі вони знали і любили бабу Галю, літню жінку, що жила у тій квартирі. Ніхто не знав, скільки їй років. Коли підлітки були ще дітьми, баба Галя вже була старенькою, але бадьорою. Вона любила пригощати дітей пиріжками і розповідати їм казки. Тому для компанії підлітків баба Галя була майже рідною.
Брат побіг до іншого вікна і побачив, що літня жінка спить. Він почав стукати у вікно, а ще один хлопчик, Богдан, побіг дзвонити у двері квартири. Так вони і розбудили жінку. Вона прокинулася і пішла на кухню, де вже майже горіла картопля.
Так сталося, що баба Галя варила картоплю, але позабула вимкнути газ і пішла спати. Таким чином мій брат з друзями допоміг запобігти лиха.
Я не забобонна людина, але ж у цьому є, як мені здається, якась вища справедливість: добру жінку діти, яким вона колись розповідала казки. Хоча, звісно, це була випадковість.
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?А ось послухайте.
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?А ось послухайте.Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?А ось послухайте.Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?А ось послухайте.Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?А ось послухайте.Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічністю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?А ось послухайте.Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічністю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок.
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?А ось послухайте.Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічністю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок.Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи