Становлення і розвиток української мови — це відображени історичного буття українського народу, найсуттєвіша частка цього буття. Мовотворчі письменники, які завжди наголошували на тому, що пізнання світу — це вивчення рідної мови й інших мов у взаємозбагаченні людського досвіду. Не можна не захоплюватися тим, що це розуміли наші предки. Наприклад, причину необхідності вивчення рідної та інших мов славетний князь Володимир мономах пояснював так: людина народжена для добра, але щоб діяти добре — вона повинна знати світ, розрізняти, що є добро, а що зло. Прозвісником мудрої сили, золотого слова — сили, яка здатна об'єднати людей, їх діло, емоції й розум, поєднати людину з природою, став автор «Слова о полку Iгоревiм». Тут уже зароджуються прекрасні словесні символи добра і зла, життя і смерті, символи обов'язку, честі, вірності. Слово поставало відбиттям історї, характеру й долі народу, об'єднувало людей, роди й племена в соціальну, політичну, моральну й духовну цілісність, піднімало до історичної життєдіяльності. Саме тому іноземні завойовники про тягом усicї давньої історії України прагнули потурчити, полонізувати, онімечити український народ. Бо доки живуть мова й культура — живе народ, його свідомість, отже панування над ним не є гарантованим. Тому слово і мова — витвір і одиниць, і багатьох, не має ні початку, ні кінця, вона невіддільна від народу — носія мови. Гине народ — гине й мова — зникає народ, як суверенний феномен все людської цілісності.
.1. Вавилон - назва великого і багатого стародавнього міста уМесопотамії (А.К.). 2. Далі - битва під Корсунем (М.С.). 3. Крізь верховіття старих темних сосен лилася на землю дзвінка сонячна рінь (Р.І.). 4. І лише один образ з цієї легенди зберігає для нас усю красу, чистоту і принадність - образ голубки з маслиновою гілкою в дзьобі (А.К.). 5. За місцем оселення птахів поділяють на: синантропних або птахів культурного ландшафту, птахів лісу, лук, степу, берегових урвищ та ярів, птахів-водолюбів (Л.С). 6. По північному небу гнані верховим вітром мчали довгі, схожі на химерні рибини хмари (Ю.М.). 7. Сонце, явно не відчуваючи своєї вини, байдуже споглядало на все з висоти (М.А.). 8. Пильна увага до Русі простежується і в творах британських авторів, попри їхню просторову віддаленість (В.Кр.). 9. Здається, хвалилася закінчити інститут і повернутися в рідне село (О.З.). 10. Туман на дні почервонів, наче кров’ю підплив (Г.Т.). 11. У свою чергу, подібне знання разом з існуючим в інших тогочасних цивілізаціях через візантійський арабо-мусульманський та західно- європейський науковий терен істотно спричинялися до сучасного бачення України як геополітичної реальності (В.Кр.). 12. На краю села на пласкому горбі над схованою в очеретах та пожухлих осоках річечкою стояла стара розсадиста, перекрита свіжою соломою хата з новеньким дерев’яним півнем на димарі, вже закутана на зиму в загату з просяної соломи (Ю.М.)
верховіття старих темних сосен лилася на землю дзвінка
сонячна рінь (Р.І.). 4. І лише один образ з цієї легенди зберігає для
нас усю красу, чистоту і принадність - образ голубки з маслиновою
гілкою в дзьобі (А.К.). 5. За місцем оселення птахів поділяють на:
синантропних або птахів культурного ландшафту, птахів лісу,
лук, степу, берегових урвищ та ярів, птахів-водолюбів (Л.С). 6.
По північному небу гнані верховим вітром мчали довгі, схожі на
химерні рибини хмари (Ю.М.). 7. Сонце, явно не відчуваючи
своєї вини, байдуже споглядало на все з висоти (М.А.). 8. Пильна
увага до Русі простежується і в творах британських авторів, попри
їхню просторову віддаленість (В.Кр.). 9. Здається, хвалилася
закінчити інститут і повернутися в рідне село (О.З.). 10. Туман на
дні почервонів, наче кров’ю підплив (Г.Т.). 11. У свою чергу,
подібне знання разом з існуючим в інших тогочасних цивілізаціях
через візантійський арабо-мусульманський та західно-
європейський науковий терен істотно спричинялися до сучасного
бачення України як геополітичної реальності (В.Кр.). 12. На краю
села на пласкому горбі над схованою в очеретах та пожухлих
осоках річечкою стояла стара розсадиста, перекрита свіжою
соломою хата з новеньким дерев’яним півнем на димарі, вже
закутана на зиму в загату з просяної соломи (Ю.М.)