Остап Вишня своєю зброєю вважав сміх. Його творами захоплюється не одне покоління українців, творчість його знають за кордоном. Л. Кравчук писав: «Його люблять і заокеанські українці — в Канаді, в Сполучених Штатах Америки».Дитинство Остапа Вишні було нелегким, але гуморист згадував його з теплотою.У жартівливому тоні розповів Остап Вишня про життя селянських дітей у гуморесці «Як ми колись учились». Він показав сходинки «освіти» дітей на селі: гуси, свині, телята, вівці, корови, коні.Те, про що розповідає у творах Остап Вишня, здається нам чудним, дивним, недоречним, тобто смішним і комічним. Засобів творення комічного дуже багато. Письменник вдається до неправильного тлумачення явищ та подій, перекручення слів, використовує він міжмовні омоніми та несумісні поняття.Остап Вишня своєю зброєю вважав сміх. Його творами захоплюється не одне покоління українців, творчість його знають за кордоном. Л. Кравчук писав: «Його люблять і заокеанські українці — в Канаді, в Сполучених Штатах Америки».Дитинство Остапа Вишні було нелегким, але гуморист згадував його з теплотою. Про навчання та успіхи він написав у гуморесці «Перший диктант». Один із найкомічніших епізодів побудований на використанні омонімів. Письменник використав слова, які однаково звучать, але мають зовсім різне значення. Але п’ятнадцять учнів із шістнадцяти цього не зрозуміли і написали: «…За коляской бежала и лаялася собачка из панской породы». Наступного дня вчителька, роздаючи зошити, зайшлася веселим сміхом: «Де ви чули, що є на світі собаки панської чи не панської породи?..»У жартівливому тоні розповів Остап Вишня про життя селянських дітей у гуморесці «Як ми колись учились». Він показав сходинки «освіти» дітей на селі: гуси, свині, телята, вівці, корови, коні.Те, про що розповідає у творах Остап Вишня, здається нам чудним, дивним, недоречним, тобто смішним і комічним. Засобів творення комічного дуже багато. Письменник вдається до неправильного тлумачення явищ та подій, перекручення слів, використовує він міжмовні омоніми та несумісні поняття.
На канікулах наш клас ходив до історичного музею. Екскурсовод розповів нам багато цікавого. Ми бачили речі, якими користувались давні слов'яни: монети, жіночі прикраси, засоби праці, посуд, зброю. Дуже цікаво було побачити народний одяг, чудові вишивані сорочки, рушники, яскраву українську кераміку, вироби з дерева, наприклад меблі, або скриню з вирізаними орнаментами. Козацькі шаблі, люльки, пістолети — все це хотілося потримати в руках. В музеї багато документів, книг, які розповідають про історію України і історію нашого рідного міста. Виявилось, що навіть назви старих вулиць міста мають своє походження і свою історію. Всі ми були дуже задоволені екскурсією і відчули свій зв'язок з багатьма поколіннями людей, що жили упродовж століть на нашій рідній землі і створювали її красу.
Дуже цікаво було побачити народний одяг, чудові вишивані сорочки, рушники, яскраву українську кераміку, вироби з дерева, наприклад меблі, або скриню з вирізаними орнаментами. Козацькі шаблі, люльки, пістолети — все це хотілося потримати в руках.
В музеї багато документів, книг, які розповідають про історію України і історію нашого рідного міста. Виявилось, що навіть назви старих вулиць міста мають своє походження і свою історію.
Всі ми були дуже задоволені екскурсією і відчули свій зв'язок з багатьма поколіннями людей, що жили упродовж століть на нашій рідній землі і створювали її красу.