Нас так довго вели до майбутніх зірок комунізму, Аж в очах потемніло від спалахів тої зорі. Занедужали ми, занедужала наша Вітчізна. Навіть вогник свободи жевріє лише – не горить.По-звірячому били,кидали кати нас за грати. Йшли щляхами негоди наосліп кудись,хто куди. В українські серця вкарбувалися прокляті дати І наруги, і зради,зневіри, ганьби і біди.Наша мова-душа,в ній надія , і радість,і пісня. Українці ми з нею, а не хохоли з давнини. Від Петра до тепер познущалися з мови навмисно: І “браточки”, і ляхи, і твої, Україно,сини.Що ж скаженним душі чорнота притаманна, Не холонить у них каменець яничарських сердець. Україну роздерти-таке їх негідне завдання І до ради нової вести нас ізнов, як овець.Ну,і йдіть, хоч до дідька, кому не болить Україна. А нам воля і праця, і небо свое голубе. Батьківщина одна,наша матінко кревна,едина. Збережемо ж її, українці, а, значить, себе!
Видатні українці - хто вони? а чи не кожен, хто не тільки на словах, а й наділі довів свою відданість країні і народу, вже є великим українцем? бо справа не в тому відомий ти чи ні, а в тому чи зробив ти щось добре для України і свого рідного народу. тому кожен, хто справді любить нашу Батьківщину, турбується за її добробуту і майбутнє вже по суті є великим і видатним українцем. та при це все ми також повинні брати приклад з найвідданіших синів і дочок України, які поклали всі свої сили на її визволення і відбудову. це такі люди як Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка і Ліна Костенко. шануймо їх і не забуваймо про їх вклад у життя кожної людини нашої країни!
Аж в очах потемніло від спалахів тої зорі.
Занедужали ми, занедужала наша Вітчізна.
Навіть вогник свободи жевріє лише – не горить.По-звірячому били,кидали кати нас за грати.
Йшли щляхами негоди наосліп кудись,хто куди.
В українські серця вкарбувалися прокляті дати
І наруги, і зради,зневіри, ганьби і біди.Наша мова-душа,в ній надія , і радість,і пісня.
Українці ми з нею, а не хохоли з давнини.
Від Петра до тепер познущалися з мови навмисно:
І “браточки”, і ляхи, і твої, Україно,сини.Що ж скаженним душі чорнота притаманна,
Не холонить у них каменець яничарських сердець.
Україну роздерти-таке їх негідне завдання
І до ради нової вести нас ізнов, як овець.Ну,і йдіть, хоч до дідька, кому не болить Україна.
А нам воля і праця, і небо свое голубе.
Батьківщина одна,наша матінко кревна,едина.
Збережемо ж її, українці, а, значить, себе!