Слова запишіть у три колонки: 1) з основою на твердий нешиплячий; 2) з основою на твердий шиплячий (“ще їжджу”); 3) з основою на будь-який м’який або
пом’якшений
Свято, плече, звичай, сім’я, тиша, оса, здоров’я, село, осердя, бездоріжжя,
училище, прислів’я, звичка, онуча, оцінювання, дерево, вежа, тягарець.
Ключ. З других букв виписаних слів має скластися вислів П.Тичини.

З кожним днем всесвітньою мережею під назвою інтернет користуються все більше і більше народу. Ціни провайдерів стають все доступнішими і люди підключаються до цієї сеті.  Майже в кожного з нас вдома стоїть невеликий ящик, від якого, можна сказати, залежить наше життя. Звичай­ний домашній персональний комп'ютер замінює все: спіл­кування з друзями, дворові ігри, читання книги. На даний момент майже не залишилось підлітків, які надають пере­вагу читанню книг. Ніхто не може уявити своє життя без комп'ютерів, адже це не тільки наш компьютер, це й уся побутова техніка: холодильники, мікро­хвильові печі, телевізори, електрочай.Я, наприклад, життя свого без комп’ютера взагалі не уявляю. Я захоплююсь його універсальністю та унікальністю. Завдяки цьому пристрою я можу розвиватись, а не, як дехто думає, деградувати. І раджу всім обирати інтернет , бо з до нтернету , можна пізнати більше і скоріше всього, чого інтересуешся.

У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом журлива черемха. Хоч зазвичай усі ті кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, але тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.

Пізній місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося печальним і тихим світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, бо все навколо було біле.

Михайлик перешугнув через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий місяченько. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке хилилось од кволого вітру.

Ступаючи обережно, мов кіт по стерні, парубок скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.

Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його мати. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини ста ростів.