Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.
Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.
Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.
У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.
1. Усі слова є прислівниками в рядку
А стрімголов, змалечку, вперемішку, босоніж
Б стромляючи, важко, легко, спересердя
В не раз, зроду-віку, до дому, час від часу
Г щосили, казна-звідки, будь-де, давній
Д стрімкий, босоногий, малий, перемішаний
2. Виділене слово є прислівником у реченні
А Старому та хворому годи завше, як малому.
Б Мені стало якось ніяково.
В Тоді на Волині було невеличке село.
Г Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка.
Д Він говорив, не поспішаючи нікуди.
3. Прислівник пишеться разом у рядку
А (на)жаль
Б (без)кінця
В (спокон)віків
Г (до)вподоби
Д (до)побачення
4. Прислівник виступає обставиною в реченні
А Неподалік від озера будинок відпочинку.
Б У лісочку було прохолодно.
В Вона зробила це мимохідь.
Г У будинку неподалік світилося.
Д Наша подорож була вдалою.
5. Усі прислівники належать до одного розряду за значенням у рядку
А тепло, таємно, дуже близько
Б вночі, швидко, жартома, хитро
В довкола, згори, торік, зопалу
Г здалеку, насухо, уранці, туди
Д спросоння, згарячу, спересердя, навмання
6. Усі прислівники вищого ступеня в рядку
А помітніше, куди веселіше, гарячіше, якнайтепліше
Б важливіше, якнайменше, менш вдало, краще
В глибше, трохи важче, вище, гірше
Г ширше, трохи швидше, щонайгірше, багатше
Д неспокійніше, найгрізніше, ще ніжніше, сумніше
7. Позначте рядок із прислівниками, від яких не можна утворити ступені порівняння
А гарно, багато, далеко, рішуче
Б наспіх, зопалу, навмисне, спросоння
В дорого, голосно, вузько, дбайливо
Г глибоко, рано, швидко, лукаво
Д вільно, дивно, сумно, коротко
8. Усі прислівники пишуться разом у рядку
А на/похваті, по/ночі, у/розтіч, на/жаль
Б в/щерть, за/світла, на/виворіт, на/провесні
В од/віку, з/переляку, на/відріз, з/гарячу
Г на/взнак, в/подорож, до/речі, що/духу
Д с/підлоба, на/двоє, по/змозі, з/надвору
9. Усі прислівники пишуться через дефіс у рядку
А пліч/о/пліч, з давніх/давен, день/у/день, по/латині
Б на/гора, коли/не/коли, без кінця/краю, де/небудь
В віч/на/віч, по/простому, сам/на/сам, хтозна/коли
Г ледве/ледве, по/праву, по/друге, як/не/як
Д більш/менш, раз/по/раз, будь/коли, десь/не/десь
10. Усі прислівники пишуться окремо в рядку
А (до)лиця, (уві)сні, (на)гора
Б (на)віку, (що)години, (в)зимку
В (на)льоту, (на)підпитку, (до)вподоби
Г (до)речі, (через)силу, (без)сліду
Д (по)руч, (в)літку, (до)вкола
11. Виділене слово є прислівником у рядку
А подарувати на/память
Б піднятися на/гору Кіліманджаро
В в/день народження
Г спати в/день
Д постукати в/останні двері
12. Виділене слово є прислівником у рядку
А в/горі проклали тунель
Б бігати по/весняному льодку
В по/сусідському полю бігти
Г у/двох кишенях
Д йти на/зустріч
Правильні відповіді:
1 - А
2 - А
3 - Б
4 - В
5 - Д
6 - В
7 - Б
8 - Б
9 - Б
10 - Г
11-Г
12 - Д
Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.
Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.
Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.
У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.