«Службові частини мови» 1 варіант
1 частина «Прийменник. Сполучник»
1. У якому рядку всі слова – прийменники?
А Поміж, під, коло, та, із-за; Г вздовж, в, по, бо, над;
Б за, з-посеред, від, край, у; Д тільки, навколо, з-над, щоб, на.
В лише, із-за, й, біля, між;
2. Прийменник є в кожному реченні, ОКРІМ
А Хочеш їсти калачі – не сиди на печі. Г Пусти свиню за стіл – вона й ноги на стіл.
Б Не гріє сонце на чужині. Д Друзі пізнаються в біді.
В Що посієш, те й пожнеш.
3. Усі прийменники написано правильно в рядку
А в наслідок, з-поміж, з метою, посеред; Г за винятком, наприкінці, з-під, щодо;
Б підчас, знад, задля, незважаючи на; Д у здовж, заради, по-між, побіля.
В назустріч, на перекір, із-за, поруч з;
4. Знайдіть рядок, у якому вжито однозвучні з іменниками прийменники
А позаду, поперед, круг, серед, Г всупереч, за до близько, у напрямку;
Б шляхом, край, протягом, коло; Д під кінець, на початку, всередині, через.
В з-посеред, за винятком, поруч з, круг;
5. У якому рядку всі прийменники пишуться разом
А за/мість, за/ради, в/наслідок, на/передодні; Г на/вкруги, в/поперек, в/результаті, за/для;
Б про/між, у/напрямку, з/проміж, що/до; Д з/метою, під/час, в/здовж, з/проміж.
В в/середині, по/біля, з/понад, у/слід;
6. Визначте речення, у якому на місці пропуску треба вставити прийменник із
А Оленка повернулася … Львова лише вчора. Г … школи діти поверталися галасливою юрбою.
Б Наш сусід був родом … Києва. Д У цій поїздці … нами були батьки деяких хлопців.
В Квіти … нашого саду сподобалися всім.
7. У якому рядку всі сполучники сурядності:
А) але, та, і, або; В) якщо, хоча, однак, й;
Б) зате, хоча, аби, ні..ні; Г) щоб, проте, також, то..то.
8. Скільки сполучників у поданому реченні:
Щоб виготовити писанку, потрібні фарби, бджолиний віск, писальце або голка. А) 1; Б) 2; В) 3; Г) 4.
9. У якому рядку правильно написані сполучники:
А) при тому, ніби то, наче б, адже; В) немовбито, тільки-но, тому що;
Б) немовби, не зважаючи на те що, якбито; Г) неначеб-то, ніби-то, отож-то.
10. Визначте рядок, у якому сполучник з’єднує однорідні члени.
А Історико-мистецьку експедицію з метою обстеження храмів провів обласний краєзнавчий музей, а її науковим консультантом став професор зі Львова.
Б Видавництво й обласна бібліотека за сприяння обласної державної адміністрації та обласної ради започаткували регіональну книжкову виставку.
В Читачі висловлювали своє захоплення особистістю письменника, а деякі з них ділилися враженнями від прочитаних книжок.
Г Про Модеста Левицького говорили у своїх виступах письменники, а гості висловили думку про необхідність видання повного зібрання його творів.
11. Визначити рядок, у якому вжито парний сполучник.
А В українського народу збереглося багато повір’їв про вогонь, і воду, і місяць, і блискавку, і сніг.
Б Є у лісі закуток — найглухіший з усіх закутків. Захований він і від звірів, і від людей.
В Діти не тільки порадували майстерним виконанням колядок і щедрівок, а й зачарували цікавими костюмами, атрибутикою різдвяних дійств.
Г Здобуті знання й химерні уявлення поєднувалися у вигадливих міфічних образах та історіях.
12. У якому рядку всі сполучники за будовою однакові:
А) начеб, дарма що, коли б, ні; В) причому, якщо, ніби, бо;
Б) отож, що, проте, й; Г) якщо, ніби, проте, нібито.
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.