Службові частини мови: Прийменник, Сполучник. 7 клас I. У якому рядку визначення прийменника правильне?
А) Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника та займенника від інших слів.
Б) Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв'язку однорідних членів речення.
В) Прийменник — незмінна службова частина мови, що вживається для зв'язку частин складного речення.
Г) Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.
2. У якому рядку всі прийменники пишуться разом?
А) Незалежно/від, на/перед, з/під, за/ради, з/за.
Б) По/між, згідно/з, під/час, в/продовж, з/поміж.
В) В/наслідок, до/вкола, в/здовж, на/вколо, що/до.
Г) На/впроти, у/зв'язку/з, поруч/з, з/метою, з/посеред.
Д) За/для, відповідно/до, незалежно/від, о/крім, по/за.
3. Визначте, у якому рядку всі сполучники підрядні.
А) Бо, тому що, оскільки, якби, дарма.
Б) Бо, та, проте, начебто, ніби.
В) Але, мов, як, щойно, якщо.
Г) Хай, ні...ні, ледве, й, однак.
4. У якому рядку в усіх словосполученнях прийменник разом з іменниковою формою вказує на місце дії?
А) Покласти на парту, висіти над столом, розташуватись біля річки, сидіти при дорозі, співати біля хати.
Б) Взяти зі столу, бовваніти на високій горі, росли посеред лісу, виднітися з-поміж дерев, охнув від жаху.
В) Зупинитись близько лісу, жити під лісом, сидіти край столу, потемніла в річці, діяти згідно з законом.
Г) Відпочивати під час канікул, видно у пітьмі, хрустить під ногами, розташуватись на мочарі, діяти за правилами.
Д) Чекати з неба, розливати по землі, засинілась над рікою, розмовляти з другом, закричати від болю.
5. У якому рядку всі сполучники причинові?
А) Ледве, дарма, хай, нехай, бо.
Б) Бо, тому що, у зв'язку з тим що, оскільки, через те що.
В) Коли, як, та й, через те що, коли б.
Г) Як тільки, якби, аби, хоч, для того щоб.
6.На які групи поділяють підрядні сполучники?
А) Причинові, часові, умовні, мети, єднальні.
Б) Часові, умовні, мети, порівняльні, розділові.
В) Причинові, часові, умовні, мети, допустові, порівняльні, з'ясувальні.
Г) Мети, допустові, порівняльні, з'ясувальні, часові.
Д) Часові, умовні, причинові, єднальні, допустові, з'ясувальні.
7.У якому рядку визначення сполучника правильне?
А) Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.
Б) Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.
В) Сполучник — службова повнозначна частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.
Г) Сполучник— службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.
8. У якому рядку всі прийменники пишуться через дефіс?
А) Із/за, з/під, з/попід, з/поміж, з/посеред.
Б) З/поза, з/за, в/наслідок, по/при, не/зважаючи на.
В) За/для, за/ради, по/серед, по/руч, в/наслідок.
Г) Незалежно/ від, згідно/з, під/час, відповідно/до, з/понад.
9. З'ясуйте, у якому рядку допущено помилку в правописі прийменників.
А) Не зважаючи на, з метою, задля, посеред, з-поміж.
Б) Внаслідок, з-перед, з-поза, з-поміж, заради.
В) Поміж, окрім, навкруги, поруч з, із-за.
Г) З-посеред, з-над, незалежно від, за винятком, всупереч.
Д) Попід, понад, попри, поперед, з-попід.
10. У якому рядку всі сполучники складні?
А) Щоб, немов, ніж, якби, раз.
Б) Якщо, теж, також, бо, немовби.
В) Мовбито, немовбито, начеб, проте, нібито.
Г) Начебто, цебто, щоб, буцімто, але.
11. Визначте, у якому рядку всі похідні прийменники прислівникового походження.
А) Довкруги, навкруги, зверх, ззаду, коло.
Б) Кругом, мимо, назад, насупроти, кінець.
В) Нарізно, напередодні, поруч, поряд, за винятком.
Г) Поверх, незважаючи на, незалежно від, з метою, одночасно з.
Д) Близько, всупереч, відносно, вздовж, довкола.
12.Виділене слово є сполучником, його слід писати разом у реченні:
А Сашко розповів про/те, що побачив на екскурсії.
Б Як/би ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.
Б Злетіти птахом аж до неба як/би хотілося мені!
Г За/те тобі дякую, що врятував від злого ока.

Показать ответ

Ответ:

buster43

22.10.2021 05:18

У 60 ‒ 70-х рр. у Радянському Союзі виникло небуденне явище: політику уряду стала відкрито критикувати спочатку невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав. Дисидентство великою мірою виросло з десталінізації, з послаблення «паралічу страху», що їх розпочав Хрущов. Його обмежені викриття страхітливих злочинів сталінської доби викликали розчарування та скептицизм стосовно й інших боків режиму. Тому спроба Брежнєва в подальшому обмежити лібералізацію викликала протести, особливо серед інтелігенції.

Першим центром руху правозахисників стала Москва, де навколо відважних вільнодумців ‒ визначного вченого А. Сахарова та відомого письменника О. Солженіцина ‒ гуртувалася молодь. Звідси так званий дисидентський рух поширився до Києва та інших міст східної і західної частин України.

Покоління інтелігенції, яке пройнялося вірою в оновлення суспільства, торжество свободи і демократії, названо «шістдесятниками», оскільки вершина його творчості припала на початок 60-х років. Своєю творчою діяльністю шістдесятники здійснили прорив у системі офіційної радянської культури, розпочали нове українське національне відродження.

Першими серед них були поети, оскільки поезія зачіпає глибинні струни людських почуттів, є наймобільнішим жанром. В Україні на повний голос зазвучали вірші В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса, М. Вінграновського, Д. Павличка, І. Драча та ін. У прозі заявили про себе Є. Гуцало, Гр. Тютюнник, Вал. Шевчук, В. Дрозд, у літературній критиці - І. Дзюба, І. Світличний, Є. Сверстюк, у малярстві ‒ П. Заливаха, А. Горська, В. Зарецький, Й. Якутович, Г. Севрюк, у кінематографі ‒ С. Параджанов, Ю. Іллєнко, Г. Осика.

На початку 60-х років у Києві центром духовного життя творчої молоді став клуб «Супутник», заснований у 1959 р. студентами театрального інституту, консерваторії, а також літераторами та художниками. Очолював його Л. Танюк, активно співпрацювали в ньому М. Вінграновський, І. Світличний, Є. Сверстюк, І. Драч, А. Горська та інші.

Шістдесятники були досить активними у Львові, Харкові, на Донеччині. У Львові діяв клуб творчої молоді «Пролісок», який очолював М. Косів, у Харкові ‒ гурт молодої, прогресивно налаштованої інтелігенції на чолі з поетом К. Чичибабіним. Хоча ці об'єднання були не так вже й помітними у вирі суспільного життя республіки, надалі їх діяльність стала важливим чинником у пробудженні громадської активності, започаткувала нову хвилю національного відродження. Позиція шістдесятників спочатку була лояльною щодо генеральної лінії КПРС, адже молоді люди, які народилися й виросли за радянських часів, здебільшого вважали соціалізм найсправедливішим ладом на Землі. Водночас вони бачили, що реальна дійсність дуже далека від пропагованого ідеалу, а тому серед них визріла концепція поліпшення соціалістичної системи методом критики її деформацій, зокрема щодо національних відносин. Здавалось, така позиція мала б бути підтримана керівництвом країни, зацікавленим в усуненні всього, що заважало прогресу. Однак шістдесятники стали об'єктом цькування компартійних ідеологів.

0,0(0 оценок)

Ответ: