c. Треба бути щедрим і вимогливим до себе (О. Довженко).
Непоширеним є речення в рядку
d. Життя без книг - це хата без вікна (Д. Павличко).
Складним є речення в рядку
c. Вже й дикі гуси в небі пролітали, вже й лебеді кричали крізь туман (Ліна Костенко).
Спонукальним є речення в рядку
c. Встаньте, слухайте всемогущого поклику весни! (І. Франко)
Помилку допущено в словосполученні в рядку
b. захворів завдяки недбальству (захворів через недбальство)
Прочитай текст і виконай завдання.
(1) Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був узірцем людської працьовитості. (2) Він пройшов крізь віки, він і нині усимволізовує чистоту почуттів. (3) Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського, як і інших сусідніх народів. (4) Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. (5) Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією в наш час.
Познач прості речення
d. (1), (3), (5)
Прочитай текст і виконай завдання.
(1) Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був узірцем людської працьовитості. (2) Він пройшов крізь віки, він і нині усимволізовує чистоту почуттів. (3) Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського, як і інших сусідніх народів. (4) Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. (5) Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією в наш час.
Як то взимку в середині грудня ми з татом пішли в ліс , мені ж тоді було лише 10 років, але цей похід я запам'ятала назавжди. Високі сосни в білому пухнастому хутрі викликали захоплення, і властивий міському людині легкий страх і трепет, ми гуляли між дерев по часто крутим, мерзлим доріжках, захоплювало дух. М'якими пластівцями падав сніг надаючи прогулянці краплю містики, особливо з моїм багатим уявою. Зупинившись тато запитав
- А чи знаєш ти, хто посадив цей ліс? - я здивовано подивилася на нього
- Ну звідки ж я можу знати? - він легко посміхнувся і відповів
- У цього лісу довга історія. Садити його почав ще твій прадід. - Я звичайно була удивленна, навіщо підняла голову вгору , кілька секунд дивилася в сірувато - блакитний купол і прикрила очі, вшановуючи холод сніжинок на щоках, губах, віях...
- Навіщо?
- Ну, так вже заведено мій дід твій прадід був лісником і завжди казав «Взявши одне дерево посади в замін два, що ліс цей був збережений твоїм нащадкам» - я слухала не відповідаючи.
- Пап а ти колись садив тут дерева?
- Тільки в дитинстві. А що?
- Посади ще хоча б одне дерево , а коли я виросту я теж посаджу тут дерево. - він нічого не відповів тільки посміхнувся і ми вирушили далі подорожувати по лісі.
Усі подані словосполучення є іменниковими в рядку
b. станція метро, рух уперед, вміння аналізувати
Односкладним є речення в рядку
c. Треба бути щедрим і вимогливим до себе (О. Довженко).
Непоширеним є речення в рядку
d. Життя без книг - це хата без вікна (Д. Павличко).
Складним є речення в рядку
c. Вже й дикі гуси в небі пролітали, вже й лебеді кричали крізь туман (Ліна Костенко).
Спонукальним є речення в рядку
c. Встаньте, слухайте всемогущого поклику весни! (І. Франко)
Помилку допущено в словосполученні в рядку
b. захворів завдяки недбальству (захворів через недбальство)
Прочитай текст і виконай завдання.
(1) Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був узірцем людської працьовитості. (2) Він пройшов крізь віки, він і нині усимволізовує чистоту почуттів. (3) Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського, як і інших сусідніх народів. (4) Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. (5) Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією в наш час.
Познач прості речення
d. (1), (3), (5)
Прочитай текст і виконай завдання.
(1) Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був узірцем людської працьовитості. (2) Він пройшов крізь віки, він і нині усимволізовує чистоту почуттів. (3) Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського, як і інших сусідніх народів. (4) Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. (5) Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією в наш час.
Познач речення, у яких наявні однорідні присудки
c. (1), (5)
Як то взимку в середині грудня ми з татом пішли в ліс , мені ж тоді було лише 10 років, але цей похід я запам'ятала назавжди. Високі сосни в білому пухнастому хутрі викликали захоплення, і властивий міському людині легкий страх і трепет, ми гуляли між дерев по часто крутим, мерзлим доріжках, захоплювало дух. М'якими пластівцями падав сніг надаючи прогулянці краплю містики, особливо з моїм багатим уявою. Зупинившись тато запитав
- А чи знаєш ти, хто посадив цей ліс? - я здивовано подивилася на нього
- Ну звідки ж я можу знати? - він легко посміхнувся і відповів
- У цього лісу довга історія. Садити його почав ще твій прадід. - Я звичайно була удивленна, навіщо підняла голову вгору , кілька секунд дивилася в сірувато - блакитний купол і прикрила очі, вшановуючи холод сніжинок на щоках, губах, віях...
- Навіщо?
- Ну, так вже заведено мій дід твій прадід був лісником і завжди казав «Взявши одне дерево посади в замін два, що ліс цей був збережений твоїм нащадкам» - я слухала не відповідаючи.
- Пап а ти колись садив тут дерева?
- Тільки в дитинстві. А що?
- Посади ще хоча б одне дерево , а коли я виросту я теж посаджу тут дерево. - він нічого не відповів тільки посміхнувся і ми вирушили далі подорожувати по лісі.