" Мрію я словами відмикати людське серце...Цю скарбницю мрій"
Так словами ми спілкуємося. По-перше, їх дуже багато. До кожного слова наша уява малює його значення. Ніякі звуки не можуть замінити усього багатства слів. По-друге, кожне відкриття можна описати словесно новими словами, збагатити мову. Мова дає змогу читати книги, пізнавати світ. По-третє, як душевно мелодію можуть прикрасити слова. Багато чарівних пісень просто не існувало би без мови.
Мова – це велике досягнення людства. Тому треба знати її.
1 чи справді так було, чи може хто збрехав, хто ворогів не мав!, а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. 2. А тепер скажу тільки, що навіть таки примхлива і незавжди логічна річ, як мода( в даному випадку йдеться про моду на вбрання), тільки виграє від зіткнення зі здоровим народним смаком.3. Я біла на Лису гору по крутий, білій ( аж світиться! ) стежити, щоб не запізнитися, і була вже на вершині, коли в задніпрянських лугах проросло густо-червоне сонце. 4. Є люди на землі, а то не варто й жити, що крізь щоденний труд уміють і любити, 5. там батько плачучи з дітьми, а мы малі булі і голі, 6. полювання, як ви потім побачите!,
1) г
2)а
3)г
4)а
5)б
6)б
7) 1.в 2.а 3,д 4.б
8) 1.г 2.в 3.а 4.д
власне висловлювання
" Мрію я словами відмикати людське серце...Цю скарбницю мрій"
Так словами ми спілкуємося. По-перше, їх дуже багато. До кожного слова наша уява малює його значення. Ніякі звуки не можуть замінити усього багатства слів. По-друге, кожне відкриття можна описати словесно новими словами, збагатити мову. Мова дає змогу читати книги, пізнавати світ. По-третє, як душевно мелодію можуть прикрасити слова. Багато чарівних пісень просто не існувало би без мови.
Мова – це велике досягнення людства. Тому треба знати її.
1 чи справді так було, чи може хто збрехав, хто ворогів не мав!, а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. 2. А тепер скажу тільки, що навіть таки примхлива і незавжди логічна річ, як мода( в даному випадку йдеться про моду на вбрання), тільки виграє від зіткнення зі здоровим народним смаком.3. Я біла на Лису гору по крутий, білій ( аж світиться! ) стежити, щоб не запізнитися, і була вже на вершині, коли в задніпрянських лугах проросло густо-червоне сонце. 4. Є люди на землі, а то не варто й жити, що крізь щоденний труд уміють і любити, 5. там батько плачучи з дітьми, а мы малі булі і голі, 6. полювання, як ви потім побачите!,