Сократите текст:

ця історія трапилася наприкінці липня, 1943 року, в селищі жихор, що під харковом. у той час у хаті родини тимченко квартирували німецькі офіцери. одного дня на повір’я хлопця. на вигляд йому було років дев’ятнадцять, босий, одягнений у брудну спідницю, сорочку та галіфе. йому не дозволяли розмовляти з кимось із сім’ї, навіть з дітьми. у хату не пускали. то й спав хлопчина надворі на підборі. дружина івана митрофановича таємно підгодовувала хлопця, розмовляла з ним. з’ясувалося, що хлопця звали яшка. у полон його взяли, коли той спав у лісі. фашисти його не били, але поводилися, як з худобою, до хати не пускали. одного спекотного серпневого дня, яшка наважився таки зайти до оселі, скориставшись відсутністю німців. іван митрофанович був дуже здивований, але яшка сказав, що йому вкрай потрібен ніж або ножиці. отримавши ніж, хлопець швидко розпоров пояс на галіфе, вийняв якісь папірець і простягнув його господареві. іван митрофанович із зацікавленням почав читати. яшка виявився розвідником, завтра він неодмінно має повернутися до полку, якщо хлопця не буде вчасно, його вважатимуть зрадником.
яшка почав просити чоловіка, щоб його десь сховали, і втекти. іван митрофанович розгубився, адже добре знав, що коли яшку не знайдуть на подвір’ї, йому і сім’ї це так не минеться, а як хотілось б хлопцеві. тоді дядько іван придумав таке. покликав старшу доньку, якій на той час виповнилось 17 років. велів скликати дівчат і хлопців, нібито на її день народження.
увечері зібралося багато молоді, принесли баян, гітару, почалося свято. німці й гадки не мали, що перед ними майстерно розігрується вистава. хтось пішов у справах, хтось до хати відпочивати після спекотного дня. на яшку один із хлопців начепив картуза та майку, оточили юрбою, і пішли через вулицю до хлопця, який потів сховав яшку на кукурудзяному полі. ще довго лунали пісні селом, то співали хлопці і дівчата, відволікаючи увагу загарбників. а яшка, тим часом, біг понизу річки, де його вже чикали.
уранці офіцери кинулися шукати бранця, але від нього уже й духу не лишилося. німці бігали, кричали, вимагали від івана митрофановича, щоб той знайшов хлопця. чоловік шукав у сараї, в хліву, позаглядував у курник, але хлопця ніде не було. з поведінки офіцерів було видно, що ті збентежені. вони швидко збирали речі, вантажили їх на підводи, і весь час кричали: «яшик! ». один німець ухопив івана митрофановича за комір, трусонув, як навіжений, і почав щось незрозуміле викрикувати, розбризкуючи слинною. потім із силою жбурнув на землю, сам скочив на підводу, де його вже чикали німці, і вирушили в воду. а незабаром почали стріляти з зенітки. родина тимченко сховалася у погрібник. люди не знали скільки часу пройшло, тільки чули, як гриміло над головою, як вилітали з вікон шибки. коли, нарешті, все стихло, на подвір’ї почулися голоси. лунала рідна мова. іван митрофанович підняв ляду, і побачив радянського офіцера, який стояв посеред двору. а з хати вибіг яшка, він шукав своїх рятівників. коли всі вилізли зі схованки, офіцер подякував івану митрофановичу, та його дочці галі, за . а яшка попросив записати адресу, і пообіцяв, якщо залишиться живим, то обов’язково напише.
лист так і не прийшов. ні іван митрофанович, ні галя, так і не дізналися, як насправді звали хлопця. у нього був східний тип обличчя і його навряд-чи звали яшею. не знає ніхто, чи залишився юнак живим після війни, але цю історію про молодого розвідника, ще й досі пам’ятають у сім’ї мого прадіда, тимченка івана митрофановича.

Главные герои «Ильи Муромца и Соловья – разбойника» – русский витязь, и разбойник, олицетворяющие собой две человеческие ипостаси, добро и зло.

Илья Муромец является положительным персонажем, Соловей-разбойник - отрицательным.

Ему победить то что он всегда совершал добрые дела, а в былинах побеждает добро. В былине он предстаёт пред нами как умный, справедливый, сильный, мужественный.

Нравственные идеалы русского народа: прославление мирного труда, мастерство, трудолюбие, физическая сила, чувство собственного достоинства, доброта и честь. В былине «Илья Муромец и Соловей-разбойник» воплотились народные представления о воинской доблести, о мужестве, преданности и неподкупности. Именно поэтому народ воспевал в былине подвиги богатырей.

Былина учит быть честным и добрым

Збереження пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. художнього музею М.Біласа (вілла «Гопляна») на майдані Кобзаря та пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. музею міста-курорту (колишня вілла «Saryusz») Трускавця. Належне зберігання творів М.Біласа, експозицій та фондів музеїв.

Збереження конструктивних елементів будівлі Ратуші в м. Самборі, пам’ятки архітектури національного значення; збереження історичної достовірності пам’ятки.

Збереження будівлі ХІХ ст., розташованої у с. Журавники Пустомитівського району, шляхом її відновлення та створення тут музейного інтерактивного об’єкту «Панська садиба ХІХ ст.». «Панська садиба XIX ст.» в с. Журавники знаходиться посередині майбутнього туристичного маршруту «Глинянським шляхом» (костел в с. Вижняни, церква в с. Чорнушовичі, «Панська садиба XIX ст.» в с. Журавники, музей килимарства в Глинянах, Унівська Лавра). Площа споруди – 1000 м2. Після її відновлення тут буде відтворено традиційний інтер’єр та екстер’єр садиби, ландшафтний парк, створена експозиція історії села. Для туристів та відвідувачів будуть проводитись майстер-класи з народних ремесел, що зробить туристичний маршрут ще привабливішим

Територія, на яку проект матиме вплив:

Львівська область (у т.ч. м. Трускавець, м. Самбір, Пустомитівський район)

Орієнтовна кількість отримувачів вигод:

100 тис. осіб

Стислий опис проекту:

Будівля Художнього музею М. Біласа, в минулому курортна вілла «Гопляна», побудована у курортному місті Трускавці в 1921 році за проектом архітектора Я. Семковіча в традиційних формах модерну з елементами «закопанського» стилю. Це єдина із збережених вілл зрубної конструкції споруджена з тесаних смерекових колод, з’єднаних між собою за до врубок. Основними базовими архітектурними елементами вілли є: різьблені стовпи галерей, кронштейни, причілок з оздоблюючим елементом «сонечко». В 1930-х роках вілла слугувала резиденцією Р.Яроша – голови акціонерного товариства курорту в 1911-1936 рр. Тут він приймав високопоставлених гостей з Європи, Туреччини та США. Сьогодні ця вілла є пам'яткою архітектури місцевого значення і має високу архітектурну цінність. Реставраційні роботи до теперішнього часу не проводилися, а це загрожує поступовій руйнації будівлі та не належному зберіганню експонатів та музейних фондів. Через старі та пошкоджені віконні та дверні балконні рами відбуваються значні втрати тепла. Реалізація проекту по реставрації та заміні існуючих дерев’яних віконних та дверних балконних отворів на дерев’яні з енергозберігаючим склопакетом зі збереженим архітектурним стилем підвищить рівень енергозбереження установи, втілить можливість значно зменшити витрати на комунальні послуги, що в свою чергу дозволить максимально ефективно і раціонально використовувати бюджетні асигнування, а також скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу.

Будівля музею міста-курорту Трускавця, в минулому курортна вілла «Saryusz», збудована ще на початку ХХ ст. в 1901 році в стилі «історизму» з елементами мавританської архітектури. Маючи високу архітектурну цінність та будучи пам’яткою архітектурного значення, реставраційні роботи до теперішнього часу не проводилися, що загрожує поступовій руйнації будівлі та не належному зберіганню музейних фондів. Через старі та пошкоджені віконні рами та відсутність утепленого фасаду відбуваються значні втрати тепла. Реалізація проекту по утепленню фасаду музею підвищить рівень енергозбереження установи, втілить можливість значно зменшити витрати на комунальні послуги, що в свою чергу дозволить максимально ефективно і раціонально використовувати бюджетні асигнування, а також скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу.

Збереження конструктивних елементів будівлі Ратуші в м. Самборі – реставрація світлового ліхтаря при збереженні основних конструктивних елементів ліхтаря, його розмірів і профілю.