Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
Правда чи дружба? Відносне питання... Що краще скривдити чи засмутити друга і сказати йому гірку правду або збрехати заради дружби? Особисто я не вважаю, що правда краща за дружбу, однак так само не берусь стверджувати протилежне. Скрізь є плюси і мінуси, бо це життя, а вжитті немає нічого абсолютного.
Якщо ви дізнаєтеся, що ваш друг тяжко хворий і жити йому лишилося лічені дні, невже ви в цьому випадку скажете йому: «Ти скоро помреш, це сумно, але я кажу правду». Звісно, що ні. А от брехати, рятуючи (в прямому чи переносному значенні цього слова) друга доводилося майже всім. І той, хто каже, що справжній друг не попросить збрехати заради нього кривить душею. Бо в дружбі буває всяке. Як кажуть – не зарікайся. Добре, якщо в тебе є людина, яка піде заради тебе на все, принаймні, на багато чого. Добре коли є така людина, задля якої ти готовий на щось.
Але і брехня одна від іншої різниться. Є брехня заради ння, є брехня заради брехні. Є брехня, щоб нашкодити. І ці три види неправди не можна ставити в один ряд. Деяким людям просто необхідно щось говорити, а чи брехня це буде, чи правда – їм однаково. І особисто я вважаю брехню в такому випадку найгіршою. Оскільки вона безглузда, нісенітна і не має сенсу. А людина розумна (звісно, якщо вона тішить себе тим, що вона саме така) завжди має дбати про те, що вона говорить, що вона робить і що думає.
Правда чи дружба… Їжа чи дихання… Потрібно все, але всього потрібно в міру.
Вибачай, якщо щось не так. Але у творі роздумі можна і погоджуватися з думкою, і ні. Принаймні не скачано.))
Що робить людину щасливою?
(І варіант)
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
Правда чи дружба? Відносне питання... Що краще скривдити чи засмутити друга і сказати йому гірку правду або збрехати заради дружби? Особисто я не вважаю, що правда краща за дружбу, однак так само не берусь стверджувати протилежне. Скрізь є плюси і мінуси, бо це життя, а вжитті немає нічого абсолютного.
Якщо ви дізнаєтеся, що ваш друг тяжко хворий і жити йому лишилося лічені дні, невже ви в цьому випадку скажете йому: «Ти скоро помреш, це сумно, але я кажу правду». Звісно, що ні. А от брехати, рятуючи (в прямому чи переносному значенні цього слова) друга доводилося майже всім. І той, хто каже, що справжній друг не попросить збрехати заради нього кривить душею. Бо в дружбі буває всяке. Як кажуть – не зарікайся. Добре, якщо в тебе є людина, яка піде заради тебе на все, принаймні, на багато чого. Добре коли є така людина, задля якої ти готовий на щось.
Але і брехня одна від іншої різниться. Є брехня заради ння, є брехня заради брехні. Є брехня, щоб нашкодити. І ці три види неправди не можна ставити в один ряд. Деяким людям просто необхідно щось говорити, а чи брехня це буде, чи правда – їм однаково. І особисто я вважаю брехню в такому випадку найгіршою. Оскільки вона безглузда, нісенітна і не має сенсу. А людина розумна (звісно, якщо вона тішить себе тим, що вона саме така) завжди має дбати про те, що вона говорить, що вона робить і що думає.
Правда чи дружба… Їжа чи дихання… Потрібно все, але всього потрібно в міру.
Вибачай, якщо щось не так. Але у творі роздумі можна і погоджуватися з думкою, і ні. Принаймні не скачано.))