Перед кожною людиною постає проблема вибору. Спочатку, у ранньому дитинстві, ми не усвідомлюємо всієї глибини й цієї проблеми. За нас турбуються батьки: створюють умови для росту та розвитку, вирішують питання здоров’я, навчання, дозвілля. Але час швидкоплинний. І ось уже людина віч-на-віч опиняється перед необхідністю вибору.
Я не став винятком. Незабаром закінчу школу і доведеться йти далі. Добре, якщо людина знає, чого хоче і що може.Треба залишити зону комфорту й рухатися далі.
А може, послухати маму й вступити до медичного училища? Допомагати людям – почесно, відповідально й престижно. Можна повернутися в рідне село й приносити користь односельцям.
Ще хотілося б стати психологом. Дуже цікаво гати за людьми, розуміти причини того чи іншого стану. Хочеться бути корисною своїй країні, виправдати сподівання й надії своїх рідних, знайти для себе роботу, яка приносила б радість прибуток.
Долає перепони лише той, хто йде. Мета в мене амбітна й велика – залишити свій слід на Землі, бо життя дається лише раз. Зроблю все можливе, щоб біля мого вогнища зігрілося якомога більше людей.
Твір на тему "Душу я у вишивку вкладаю" пропоную скласти так:
Вишивані рушники та сорочки дивують та надихають. У вишивках є цілий світ. З давніх-давен наші предки вишивали, надаючи орнаментам особливого змісту. Вишиваний рушник - оберіг, зв'язок між поколіннями, а вишиванки - не данина моді, а унікальна можливість показати свою етнічну приналежність. У кожний стібок вишивальниця вкладає душу й серце.
Вишивка для кожного українця має святе, духовне, таємне значення. Завдяки їй ми згадуємо основні цінності нашого народу, оберігаємося від злих сил. Річ у тім, що вишивка зашифровує у своїх орнаментах та різних кольорах настанову на щастя, кохання, здоров'я та радісну долю. Вишивальниці створювали вироби, передавали їх близьким, щоб їхнє життя була світлим та безтурботним. Вишивка - це душа українського народу.
Перед кожною людиною постає проблема вибору. Спочатку, у ранньому дитинстві, ми не усвідомлюємо всієї глибини й цієї проблеми. За нас турбуються батьки: створюють умови для росту та розвитку, вирішують питання здоров’я, навчання, дозвілля. Але час швидкоплинний. І ось уже людина віч-на-віч опиняється перед необхідністю вибору.
Я не став винятком. Незабаром закінчу школу і доведеться йти далі. Добре, якщо людина знає, чого хоче і що може.Треба залишити зону комфорту й рухатися далі.
А може, послухати маму й вступити до медичного училища? Допомагати людям – почесно, відповідально й престижно. Можна повернутися в рідне село й приносити користь односельцям.
Ще хотілося б стати психологом. Дуже цікаво гати за людьми, розуміти причини того чи іншого стану. Хочеться бути корисною своїй країні, виправдати сподівання й надії своїх рідних, знайти для себе роботу, яка приносила б радість прибуток.
Долає перепони лише той, хто йде. Мета в мене амбітна й велика – залишити свій слід на Землі, бо життя дається лише раз. Зроблю все можливе, щоб біля мого вогнища зігрілося якомога більше людей.
Твір на тему "Душу я у вишивку вкладаю" пропоную скласти так:
Вишивані рушники та сорочки дивують та надихають. У вишивках є цілий світ. З давніх-давен наші предки вишивали, надаючи орнаментам особливого змісту. Вишиваний рушник - оберіг, зв'язок між поколіннями, а вишиванки - не данина моді, а унікальна можливість показати свою етнічну приналежність. У кожний стібок вишивальниця вкладає душу й серце.
Вишивка для кожного українця має святе, духовне, таємне значення. Завдяки їй ми згадуємо основні цінності нашого народу, оберігаємося від злих сил. Річ у тім, що вишивка зашифровує у своїх орнаментах та різних кольорах настанову на щастя, кохання, здоров'я та радісну долю. Вишивальниці створювали вироби, передавали їх близьким, щоб їхнє життя була світлим та безтурботним. Вишивка - це душа українського народу.