Составить план У кожної людини є місця, які багато для неї значать. У моєму житті найдорожче місце - це село, де живе моя бабуся Ганна, мамина мама. Я її дуже люблю і завжди рада приїхати до неї у гості. Бабусина хата стоїть на околиці села, і прямо за хатою проходить стежка, якою можна пойти до лісу і на річку.
Як же гарно за селом! Вийдеш за околицю - і ідеш стежкою, вдихаючи пахощі квітучого лугу та соняшникового поля, що по боках стежки. Десь за кілометр - розвилка. Якщо повернути праворуч, попадещ до невеличкого ліску, де можна збирати гриби та ягоди або просто гуляти. У ліску водяться різні птахи та такі звірі, як їжаки, зайці, лиси, білки та навіть кабани. Якщо вести себе у лісі тихо, то можна деяких з них побачити.
Якщо з розвилки повернути ліворуч і пройти метрів триста, то попадеш на піщаний берег річки. Сюди багато людей влітку ходить купатися. Річка наша неширока і не дуже глибока, але дуже гарна: у соняшну погоду вода блищить, мов кришталева. По берегах річки ростуть верби, а у воді біля берега росте багато білого латаття. Я дуже люблю ці білосніжні квіти, тендітні та ніжні. Дивлюся на них та не можу надивитися. Ми часто тут буваємо з бабусею та батьками. Тому околиці бабусиного села для мене - обобливе місце, бо тут я провела багато часу і отримала велике задоволення.

Однієї
травневої
суботи
ми
з
однокласниками
зібрались
іти
до
лісу.
Плани
мали
грандіозні:
зварити кашу, насмажити
шашликів, а ще награтись і
набігатись досхочу. Аж ось нарешті
всі зібралися. Перевірили, чи все
взяли, і хутко рушили.
Сонячне проміння пестило нас,
зігріваючи уже по-справжньому.
Незрівнянні аромати дарувала
яскрава травнева зелень.
Зупинившись на улюбленому місці,
ми звично і швидко розвели
вогонь, а незабаром запах польової
каші уже розносився по галявині.
Посмакувавши кашею, хлопці
побігли грати у волейбол, за ними
попрямували й дівчата. Чаклувати
над шашликом залишився лише
Андрій — великий знавець і
любитель цієї справи.
Гра була чудовою, і Максим навіть
роззувся — аби легше було бігати.
Ось тут і сталася біда. Побігши в
кущі за м’ячем, Максим наступив
на уламок скла. Хлопець скрикнув
від пекучого болю, а за мить уся
шкарпетка була в крові. Першою
отямилася Марійка. Вона завжди
брала з собою ліки першої
необхідності. Швидко обливши рану
перекисом водню, туго затягла її
бинтом. Першу до було
надано, тепер необхідно було
терміново повертатись у місто.
Друзі обережно посадили Максима
на велосипед і доправили до
лікарні. Провідувати однокласника
прийшли всім гуртом. І назавжди
запам’ятали сумний урок, що бігати
без взуття не можна, а тим більше
бити й розкидати скло!

Що для щастя необхідне, а що бажане?

"Щастя", на мій погляд, дуже складне і багатогранне поняття, до того ж, щастя для кожної людини своє. Тому дуже складно визначити, що таке щастя взагалі - можна тільки сформулювати, що таке щастя саме для тебе. Тому я вважаю, що поділити складові щастя на "необхідні" і "бажані" можна тільки для свого, власного, щастя, а не для щастя взагалі.

Я вважаю, що щаслива людина - це людина, яка почуває себе щасливою. Щасливі люди дуже різні і можуть не поділяти погляди один одного на щастя.  

Наприклад, для мене, щоб відчувати себе щасливою, неодмінно потрібно мати добрі стосунки з сім'єю та друзями. А хтось інший може почувати себе щасливим і на самоті, і для щастя йому потрібен мальовничий безлюдний острів. Я вважаю взаємне кохання важливою складовою людського щастя, але хтось може не поділяти цієї думки. І так майже во всьому. Звісно, мало хто буде заперечувати, що здоровим бути краще, ніж хворим, а багатим - зручніше, ніж бідним, але ж багатьма факторами, від яких залежить, чи буде почувати себе щасливою або ні, все не так однозначно. 

Тобто щастя - занадто складне поняття, щоб його можна було проаналізувати та визначити "необхідні" і "бажані" фактори. Мабуть, тому, що на те воно і щастя, щоб бути мінливим і непередбачуваним...