Спираючись на схему и теоретичний матеріал, визначте види зв'язку між
реченнями тексту
люди, знайомі з Василем Верховинцем, дивувалися з його надзвичай
о анання народної хореографіі. Пам'ять митця зберігала сотні танцю-
пальник вірунків.
З народним українським мистецтвом, зокрема
пісенним і танцювальним, Василь Миколайович
Верховинець пов'язав усе життя. Закінчивши
учительську семінарію, він перебрався до Кис-
ва, щоб вступити до музично-драматичної школи
Миколи Лисенка. Під керівництвом уславленого
композитора Василь здобув фах диригента.
Сягнувши слави, Верховинець переїхав до
Полтави, щоб організувати вокально-танцюваль-
ний колектив. Тут він поставив десятки компози-
цій: весіль і вечорниць, святкових дійств і моло-
діяних гулянь. Кожна вистава повертала глядача
до українських традицій, ознайомлювала зна-
родною творчістю,
Є в Полтаві названа його іменем затишна вуличка. Стоїть на тій ву-
личці невеличкий будиночок, обсаджений мальвами й бузком. Тут митець
жив, тут творив, наполегливо збираючи йшліфуючи перлини народної
творчості, вірячи в талант народу й віддаючи праці всі сили.
​

Основные права, свободы и обязанности человека, то есть определенные возможности, которые необходимы для существования и развития человека в конкретных исторических условиях, объективно определяются достигнутым уровнем (экономическим, духовным, социальным) развития человечества и должны быть законными и равными для всех людей .

Реализуя свои права, человек не может действовать наперекор интересам других или ограничивать их права. Права влекут за собой обязанности.

Например: каждый ребенок имеет право на образование, но имеет и обязанность - ходить в школу;

каждый человек имеет право на медицинскую но имеет и обязанность - следить за своим здоровьем; каждый человек имеет право выражать свое мнение, но он должен считаться с мнением других людей.

27 марта очередной темой заседания клуба «Подросток» был урок - размышление «Бывают права без обязанностей?» который проведен с учащимися Новоукраинского ПТУ № 40. В ходе мероприятия участники познакомились с историей создания Декларации прав ребенка, Конституции Украины.

Были рассмотрены вопросы ученических обязанностей. С различных жизненных историй ученики попытались сами проанализировать нарушения прав человека. Юные правоведы принимали активное участие в правовой викторине. Мероприятие сопровождалось видео-роликами «Все дети имеют равные права», «Поем о правах» и мультимедийной презентацией «Декларация прав ребенка».

Правовой клуб «Подросток» направляет в своей деятельности немало усилий на формирование правового сознания и правовой культуры детей и проведением библиотечных мероприятий развитию социально-правовой активности личности. Ведь в повседневной жизни ученикам нужнее именно знание своих прав и обязанностей.

Єна поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. тут, на самому кордоні хмельниччини з буковиною, здійнялися в застиглому кам’яному танку невисокі лісисті кряжі медоборів. тут неширока скляна стрічка смотрича химерно вигнулася кільцем у глибокому каньйоні. тут уже багато століть стоїть на кам’яному півострові древнє місто кам’янець-подільський. кам’янцю судилася довга та бурхлива історія. цей важливий оборонний вузол на шляху зі східної європи до уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, великого князівства литовського, польської корони, туреччини, росії; та срср. попри це, місто по духу завжди залишалося українським. загалом же у створенні неповторного обличчя кам’янця протягом століть взяли участь представники різних народів. крім руської брами та православних церковну старому місті є петропавлівський кафедральний собор, що, дихає щирою польщизною, а ще — вірменський бастіон, татарське урочище, турецький мі звичайно ж, найбільшими складовими в культурі кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів. за польщі кам’янець був місцем ув’язнення багатьох, українських патріотів. зокрема, у фортеці тримали незламного устима кармелюка. з цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда. кажуть, коли кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати спосіб визволити його з неволі. і от, піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до петропавлівського собору панянка вистрілила з лука в те вікно папської вежі, де, як вона знала, мав знаходитися в’язень. до стріли, крім записки досить палкого змісту, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль. кажуть, що кармелюкові вдалося тоді втекти з фортеці саме завдяки цьому у бачив кам’янець і гострі козацькі шаблюки богдана хмельницького, максима кривоноса, івана богуна, петра дорошенка. кілька днів пробув у кам’янці в 1846 році тарас шевченко, мандруючи україною за завданням археографічної комісії. майже вісім місяців у часи визвольних змагань невеликий кам’янець був тимчасовою столицею української народної республіки. так дивно відобразилася на долі маленького містечка на поділлі вся історія україни. туристичний потенціал «міста на камені» багатий. його складає розкішна навколишня природа подільських товтрів, надзвичайно мальовничий каньйон річки смотрич, трикілометрова сталактитова печера «атлантида» поблизу кам’янця, архітектурні ансамблі старого міста і, звичайно, сама стара фортеця. що ж до фортеці, яка давно стала візитівкою кам’янця, то аналогу їй в україні немає. туристична цінність цієї пам’ятки останнім часом стрімко зростає разом з поширенням серед європейської молоді ретро-моди на середньовічну лицарську культуру. у вихідні дні на фортечному подвір’ї відбуваються поєдинки лицарів, оглушливо стріляє невеличка гармата. щороку тут проходить лицарський турнір «золотий меч», а сам приз турніру меч — свідчить про майстерність кам’янецьких зброярів. кам’янець-подільський залишається й буде залишатися в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем