Списати, поставити, де треба, розділові знаки, підкреслити дієприкметниковий зворот.
1. Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини налитої зеленим хлібом. 2. І дихає на мене давниною огорнутий легендами курган. 3. Бриніла тиша плетена зірками. 4. Мені ще й досі берег сниться залитий сонячним огнем.
ЗАВДАННЯ 2. Уведіть дієприкметникові звороти у складені вами речення так, щоб перший стояв на початку, другий – у середині, а третій – у кінці речення.
створеної розлогими кущами
ЗАВДАННЯ 3.
Складіть невеликий твір-розповідь (5 речень) «Маленькі колядники» , використовуючи дієприкметники .

Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.

До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.

За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).

Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).

У далекому 988 році відбулася велика подія, яка мала неабиякий вплив на розвиток Київської Русі. 

   «Яку віру вибрати для свого народу?» - це питання не раз тривожило Володимира Великого. Посланці різних країн приїжджали, щоб запропонувати свою релігію. «Що за звістку принесли до князя?» - так, на мою думку, він з надією і нетерпінням звертався і до мусульман, і до католиків, і до православних. У напружених роздумах та переконаннях перебував правитель, зважував усі за і проти.

    Зрештою, охрестив свою неосяжну державу, щоб пішли в небуття дикі язичеські поклоніння.