Списати речення. Підкреслити підмет, присудок, обставину. 1. Вона була доброго степового роду, доброї рибацької крові.( Ю.Збанацький) 2. Хмельницький був іншої думки. ( П.Панч) 3. Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну, веселу. ( В.Козаченко) 4. Два джемелі з самісінького ранку пораються коло квіток ( П.Загребельний) 5.Дідусь і дня не міг прожити без читання у свої сімдесят п'ять.( О.Квітневий)
Объяснение:
„Відвідуючи Євгена Сверстюка в Інституті ботаніки, чув від нього: „Оце недавно була в мене Ліна Костенко, почастував її яблуками з нашого саду. Шкода, що не застали її“. І ось (тепер уже до пуття не пригадую) чи то з намови Євгена Сверстюка, чи й просто самому закортіло дізнатися від неї про вартісність власних творів. Надіслав Ліні Костенко кілька віршів, а сам поїхав на Крим. Яким же було моє здивування, коли дружина переслала в Планерське лист від поетеси зі схвальним відгуком та проханням продовжувати листування. Радості моєї не було меж. Я читав і перечитував надіслане.
Повернувшись до Києва, негайно ж надіслав нову низку поезій. Кілька місяців тривало наше листування. Крім листування‚ час од часу я ще й телефонував своїй наставниці. Якогось разу зі слухавки долинув не голос, а ридання. „Що з вами?“ – запитав я й почув: „Мені ні з ким говорити в Україні“. Напросився в гості до Ліни Костенко. І ось я в її скромному помешканні.
„Не тіштесь моїми відгуками, – почала поетеса. – Вони були необхідні, щоб спонукати Вас до писання. Але набагато більше в мене зауважень і побажань“. І показала чималий стос папірців. Поговоривши про кожен вірш зокрема, попри їхні недоліки‚ на мій подив‚ співрозмовниця запропонувала видати твори окремою книгою:
„Треба друкуватись, долаючи всі перепони, бо якщо не ми, то вони!“ Ліна Костенко підвелася й показала на сусідній стіл: „Погляньте – скільки мною підготовлено до друку. Настане час і люди дізнаються, що й у мовчанці я не гайнувала час“.
І вже насправді вразила її пропозиція: „Так що лишайте свою добірку. Попрацюємо над нею і видамо“. До такого розв’язання я не був готовий з огляду дивовижної ситуації, коли позбавлена можливості друкуватися сама, вона клопотатиметься виданням моєї книги, не вартої жодного з її численних рукописів. Серед яких була й знаменита „Маруся Чурай“.
Усе ж остаточно вирішив не турбувати Ліну Костенко. Впоравшись з її зауваженнями й побажаннями, з до Павла Мовчана та Юрія Щербака почав потроху друкуватися. Настав нарешті час, коли‚ здалося, що збірка готова. Почав шукати‚ хто б з маститих поетів зголосився написати передмову до неї. Звернувся до Івана Драча й почув: „Хто ж таке надрукує?“ Борис Олійник, не читаючи, заявив: „Мені як парторгові Спілки заборонено“. Не маючи іншого виходу, після тривалої перерви зателефонував до Ліни Костенко. „Ви зрадили мене“, – почув у відповідь.
Мрія видати книжку збулася вже в Ізраїлі, де‚ зібравши належну суму, я видав книгу „Заплутавшись у гомоні століть“ з передмовою св. п. Євгена Сверстюка. Серед тих, кому хотілося подарувати видане, першою, звісно, була Ліна Костенко. Написав присвяту: „Любій Учительці від неслухняного учня“. Трапилася й нагода передати книгу через Дмитра Дроздовського. Коли ж спитав, якою була реакція Ліни Костенко, почув невтішне для себе: „Це моя особиста трагедія“.
Трагедія й для мене, бо, маючи таку щасливу нагоду, не скористався вповні наговоритись з цією напрочуд дивовижною жінкою“.
Техніка в моєму житті займає дуже велику роль. Важко уявити, щоб я робив (-ла) без телевізорів, холодильників, пральних машин та інших гаджетів.
Зараз дуже багато суперечок на рахунок користі від сучасної техніки та навпаки. Деякі люди вважають, що нові винаходи негативно впливають на людство, при цьому ці люди 100-відсотково впевнені в своїй правоті. Лякає.
Але я хочу навести кілька аргументів щодо позитивного впливу.
По-перше, побутова техніка служить мені ефективним помічником в повсякденній роботі.
По-друге, пристрої економлять як час, так і місце. Наприклад, комп'ютерний диск може вміщати стільки ж інформації, як кілька товстих книжок.
Отже, техніка допомагає людям у самих різних сферах життя, і це факт.