І. Списати речення, розставити розділові знаки, підкреслити однорідні члени речення відповідно до їхньої синтаксичної ролі. Побудувати схеми
речень
1. Я найбільше захоплююся такими шкільними предметами математикою
фізикою хімією.
2. Мене цікавило тут усе і книги і журнали і газети.
3. На будинках на деревах на парканах всюди червоний відблиск.
4. Ми вивчали різні твори О. Гончара як-от «Прапороносці» «Таврія»
«Собор».
5. Всяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було
викосити косою в траві або впіймати.
ІІ. Доповнити речення узагальнювальним словом.
Велика галявина поросла папороттю, конвалією, деревієм.
Музика викликає в нас радість, смуток, захват, замисленість.

Літнє сонце поступово підбивалося до полудня. Воно торкалося лагідним промінням вершечків дерев, далі стало проникати все нижче, сипнувши своїх іскор аж на нижнє гілля могутніх велетнів- дубів. І від цього листочки стали ніби прозорими від такої позолоти. Сонце по-приятельськи обняло могутні плечі богатирів, пробігло промінчиками аж до землі й ніби ненароком завмерло серед розмаїтості різнотрав'я: тут і лугові завсідники гусячі лапки, і подорожники зі свічками ніжно-рожевих квітів, і з величавою білою короною деревій. Трав'яний килим зі строкатим візерунком прослався біля підніжжя лісових велетнів, ніби вшановуючи їхню велич. Здається, що й вітер принишк, замилувавшись такою красою. Стоять три дуби-велетні ніби побратими, які охороняють діброву з підлітками-дубочками, що видніються неподалік. І стільки в цьому краси, величі, що хочеться довго-довго милуватися такою картиною, — літо в розпалі.

Останнім часом це дуже важка тема для твору, тому що зими стають усе коротше й мало схожими на справжніми, оспіваними поетами, зображену художниками російську зимушку-зиму. Батьки часто згадують веселі морозні дні з катанням на ковзанах, з лижними походами, навіть сани з юри описують із захватом. А в нас зараз клімат, на жаль, змінився. Це називається «глобальне потепління».
И все-таки бувають такі чудові деньки в грудні-січні, коли прокидаєшся, а кімната сіяє, начебто від безлічі яскравих електричних лампочок, а скла на вікнах розписані чудесними візерунками й сонячними зайчиками бігають по стінах, відбиваючи дзеркальні поверхні. Правда, здається, від цього яскравого сяйва в кімнаті прохолодніше, особливо, якщо за вікнами лежить (або йде) сніг і засніжені гілки заглядають у кімнату. Але ця прохолодь радісна, вона бадьорить, хочеться скоріше підхопитися й зайнятися чимсь корисним. А якщо це вихідний, я намагаюся швидше поїсти й трошки до по будинку, щоб скоріше, схопивши санки, утекти у двір, де вже чимало носиться таких же щасливих моїх друзів. Не лижі, не ковзани — саме санки в такий ранок мені потрібніше всього. Ми будемо катати один одного, спускатися з гірки (невеликий, але справжньої), ми зліпимо снеговиков, різних і багато. Так, зимовий ранок у вихідний — це чудо