Списати, вставити букви та рзділові знаки, де потрібно.
Невідомий герой
Ми пр...йшли с...годні до вас дорогі герої пр...несли свою скорботу свою вірність Батьківщ ні. Ми пр...йшли до тебе Невідомий солдате. У вогні війни в тяжкій битві за нашу землю ти поклав свою голову. Там на тій висоті окопались вороги. Вони нищили нашу земл вбивали наших бійців… Але саме ти знищив ворога ціною свого жит...я. Ніхто (не)знає твого імені. (Ні)хто( не)знає де живе твоя мати. І вона (не)знає твоєї могили. Але (що)дня до тебе пр...ходить на могилу україн...ська мати кладе квіти ронить на нашу рідну землю г...рячу материн...ську слзу…
Над твоєю могилою плачуть матері. Ти їхній син вони твої матері ти наш брат.
Клянемось тобі буд...м вірними синами своєї Вітчизни. Клянемось усе жит...я будуватимемо тобі вічний пам’ятник.
Цей пам’ятник золота пшениця на полях квітучі сад електростанції фабрики заводи. Клянемось тобі якщо ворог спробує напасти на нашу землю ми буд...мо битись до остан...ього подиху за честь і свободу рідної землі. Сер...це твоє згоріло у вогні. Та ми ніколи не забуд...мо про тебе. (За В. Сухомлинським,160 сл.).
У лісі йде дощ. Усі птахи: горобці та сороки, дятли та ворони - заховалися у густих кронах дерев. Однак ще чути їх голоси. Хтось із них виглядає із своєї домівки і жде поки вигляне сонечко або закінчиться холодний весняний дощ. Щоб потім можна було заспівати свою чарівну пісню. Мурашки позакривали свої входи і чекають поки хмари закінчать сердитися та втечуть ген за обрій. А дерева стоять мов стіна і насолоджуються зливою, яка приносить їм довгождану воду. Я сиджу біля вікна і милуюся цією картиною. Давно ми всі ждали дощ, аби він полив сухі поля та дав життя усьому живому. Ніколя я так не чекав цього чуда.