Спишіть, назвіть безособові речення, визначте, чим виражений присудок.
1. Їм обом стало жаль молодого деревця (М. Коцюбинський). 2. Дуже недобре діло брехати ! 3. У першому ряду було добре видно Петрові Брюховецького з гетьманською булавою (П. Куліш). 3. Доводилось вам їхати пізньої весни чи раннього літа по Україні? (Панас Мирний). 4. Спокійно стало в лісі. Спокійно і буденно (О. Кобилянська). 5. Пахне морем і озоном від притихлої землі (М. Рильський). 6. Світає. Край неба палає. 7. Не спалося, - а ніч, як море (Т. Шевченко).
- А що я маю зробити?
_-Ти маєш поскладати свої речі у шафу, скласти іграшки в нішу під диваном і повитирати пил.
- Матусю, це забагато для мене!
- Любий, то ти вважаешь, що для мене прибрати всю хату то не забагато, а для тебе прибрати свої речі і витерити пил це багато?
- Ну мамо!
- Що? Що таке?
- Давай я тільки пил повитираю.
- Ні, ти зробиш все і ще квіти польєш!
- Ну добре, добре, бо ще посуд скажеж помити!
- Ось і домовились! До речі, стосовно посуду...
- Мамо!
- Гаразд, не треба.
- Ну все, починаймо прибирання, бо я ще на вулиці хочу пограти.
- А уроки коли робитимеш?
- Ввечері.
- Гаразд, ставаймо до роботи.
Та неправильно мислять ті, хто вважає, що вихованість зводиться лише до гарних манер. Коли говоримо "вихована людина", ми маємо на увазі щось більш глибоке в людині, і передусім внутрішню інтелігентність. А це означає бути уважними до інших, тактовними, скромними.
Бути ввічливою, вихованою, витриманою людиною не так-то легко. Тут потрібні і самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, почуття поваги до інших людей, до колективу, відповідальність за свої вчинки перед суспільством.