Спишіть речення, підкреслюючи дієприслівники разом із залежними словами. Ступивши на землю, я сподівався стрінути тишу і холод великого кладовища і був здивований дуже, коли побачив осла з повними кошиками на спині, що переступав обережно через каміння розлитого бруку, тримаючись холодку од зруйнованих стін прибережних будинків. Зрідка проходив якийсь робітник, заклавши руки в кишені, замкнувши в обличчі з тонкими губами презирство до тої землі, що шанувати не вміла людської праці. І раптом, не добігши, спиняюсь. (Із тв. М. Коцюбинського)

Воно таке. Що мале, що велике - усе в порiвняннi. Пiдiйшов до людини, що впала, викликав "швидку" - великий вчинок? Та що там, хвилина розмови по мобiлцi. А може ти людинi життя врятував? От шляк трафив, ще б декiлька хвилин прогавили - не вiдкачали б. А подвiр'я приборкати? Ну поробив годину. А тут люди подивилися, чому на тiй багатоповерхiвцi охайно, а в нас такий бардак? Негаразд, треба теж... Туди-сюди, бач - а у нас уже iнша держава. Корупцiя? А ти не давай хабаря, де тодi хабарник його вiзьме? Це вчинок чи нi? Ми - народ. Ми - держава. Якi ми - такою вона буде. А з ворогами якось впоратись можна, Бог до

Жизнь - это вывоз. Это заблуждение в которое верят многие. На самом деле жизнь - эта пора не рассуждать, а действовать. Некоторые живут так, как не хотели бы. Например они ходят каждый день на работу, другие не хотя идут в школу. Но жизнь дана чтоьы радоваться. Нужно замечать и восхищаться простыми вещами и жизнь наполнится яркими красками мгновений и моментов которые не забываются. Нужно быть не таким как все, нужно быть самим собой. Ты можешь прожить жизнь как обычно: Рождение. Первые шаги. Радость.Садик.Плачь.Друзья.Школа.Депрессия.ПареньПредательство.Муж.Ребёнок.Развод.Любовь.Семья.Старость. И такой жизнью к сожалению живут многие. А ты вдохновись и делай всё что хочешь.Не расстраивайся другим обрести счастье. И главное запомни, Жизнь - это не вызов. Это то что дал создатель.