Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкресліть сполучники сурядності однією рискою, а підрядності-двома.
1. 3 моря долітав то рев прибою то завивання сирени (Олесь Гончар). 2. Садки заснули пригріті волохатими шапками, а хати накриті побіленими хустками стріх уже не знічувалися від вітряної вологи (€. Гуцало). 3. В неволі тяжко хоча? й волі, сказати по правді, не було (Т. Шевченко). 4. Не плюй у криницю бо з неї ще будеш пити водицю (Нар. творчість). 5. Я волів би щоб це сказав хтось інший (Леся Українка). 6. Шквал ішов неширокою смугою несучи за собою хмари і зливу (М. Трублаїні).
Пернаті вже повернулися з теплих країв та принесли з собою тепло та багато цікавих новин. Спочатку чутно самотнє неголосне щебетання, потім до нього приєднується ще один несміливий сонний пташиний голосок. Потім ще та ще. Легкий подих вітру ворушить гілля дерев, на якому тільки почали розпускатися молоді листочки.
Прокидаються дерева та квіти, піднімають свої голівки кульбаби, вітаючи сонце. Небо яскраво-блакитне, по ньому швидко пливуть хмаринки, ніби спізнюючись на важливу зустріч. Сонце ще невисоко, воно підсвічує хмари знизу.
Прокидаються і люди, вони відкривають вікна, впускаючи бадьористе весняне повітря в кімнати. Пахне теплою вологою землею, свіжою зеленню, ароматом квітів. Потім люди виходять на вулицю та йдуть на роботу або навчання, легко одягнені, з весняними посмішками на обличчях. Піднімаються жалюзі на вітринах магазинів, відкриваються двері установ, наповнюються людьми зупинки автобусів і трамваїв. Все вище піднімається сонце, все яскравіше світить, наповнюючи життєдайною енергією все навколо.
Історія повідомляє, що були часи, коли знання рідної мови вважалося не модним, не престижним. Коли навіть малограмотні люди намагалися віддати своїх дітей до шкіл із російським навчанням, думаючи, що тоді їх діти стануть розумнішими, культурнішими.
Зверніть увагу, як розмовляють у нашому місті. Більшість просто «емігранти» власної мови, що користуються суржиком і позиченою папівскаліченою російською мовою. І як тут не згадати талановитого письменника М. В. Гоголя і його повість «Тарас Бульба»: «Свій зі своїм не бажає розмовляти, свій свого продає… Переймають хтозна-які звичаї, гордують мовою своєю». Саме від таких людей і слід захищати рідну мову. її слід оберігати від шаленої кількості запозичених слів (якщо в нас є власні відповідники). Треба обмежити їхню кількість.
Національна глухота й бадьорість і довели мову та Чому слід берегти рідну мову і від кого її захищати?
Історія повідомляє, що були часи, коли знання рідної мови вважалося не модним, не престижним. Коли навіть малограмотні люди намагалися віддати своїх дітей до шкіл із російським навчанням, думаючи, що тоді їх діти стануть розумнішими, культурнішими.
культуру и Україні до ганебного стану, з якого тепер сміється весь світ.Зверніть увагу, як розмовляють у нашому місті. Більшість просто «емігранти» власної мови, що користуються суржиком і позиченою папівскаліченою російською мовою. І як тут не згадати талановитого письменника М. В. Гоголя і його повість «Тарас Бульба»: «Свій зі своїм не бажає розмовляти, свій свого продає… Переймають хтозна-які звичаї, гордують мовою своєю». Саме від таких людей і слід захищати рідну мову. її слід оберігати від шаленої кількості запозичених слів (якщо в нас є власні відповідники). Треба обмежити їхню кількість.
Національна глухота й бадьорість і довели мову та...
Зневага до української культури густим бур’яном росте в душах і українців, і росіян. Сьогодні українська мова, якій надано статус державної, повинна розвиватися і квітнути. Це дуже важливо.
Українська мова — одна з популярніших слов’янських мов. Вона привертає увагу вчених та мовознавців світу не лише мелодійністю, а й глибоким змістом. Нею захоплюються, її вивчають, досліджують не лише в Україні, а й далеко за її межами. Отже, українську мову ми повинні берегти, бо:
Наша мово незабутня,
Ти — минуле і майбутнє!
Чиста, мов вода з криниці,
Ти — знамено і скарбниця!
Наша мова і наша слава,
Мова є — то є й держава!