Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкресліть уточнювальні члени речення та слова, які вони уточнюють, відповідно до їх синтаксичної ролі.
1. Щастя художника зокрема письменника невіддільне від щастя його народу.
2. У кутку під образами горить лампадка.
3. Восени перед вилітом у вирій тривожиться й табунами збирається птаство.
4. Справді було душно аж жарко так душно.
5. До Десни верст п'ять Грунтової дороги хочі дуже складної.
6. Коло діда на старому яблуневому пні сидів його давній товариш і побратим Григорій.
7. Край шляху у долині догорає вогнище.
8. Криниці священні для українців місця копали біля верби.
9. Збоку над горами горить платинове пекуче коло сонця.
10. На другий день надвечір до матері приіхав син-хлібороб із далекого села.
11. Унизу піді мною в золотистому вечірньому тумані залягла між горами долина​

а) обставина, виражена дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу: працювати не рук; сидіти склавши руки; бігти не чуючи ніг; говорити не переводячи духу;

б) обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, на початку якого стоїть підсилювальна частка / (й); можна переказати зміст статті і не перечитуючи її вдруге;

в) дієприслівниковий зворот, що за змістом тісно пов'язаний з дієсловом-присудком: вона читала лежачи на піску;

г) дієприслівниковий зворот (незалежно від його місця в реченні), що виступає в ролі однорідного з іншим невідокремленим членом речення: оксана стояла непорушно й незводячи з андрія очей;

ґ) дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, у складі підрядного речення: це книга, прочитавши яку одержиш насолоду.

Влітку берізки були гарними, тріпотіли зеленим листям, кожен прохожий дивувався красою цих дивовижних дерев. Але зараз прийшла осінь і змінили колір листочків берізки. Зараз вони не зелені, на деревцях з'являються червоні, жовті та коричневі фарби. Та й досі берези приголомшливо виглядають. Іноді, коли сумно, що скоро прийдеться розпрощатися зі своїми різнокольоровими листочками і зустрітися з зимніми холодами вони шепочуть шось ставку. А він у відповідь грає хвилями. Можна навіть здогадатися про що розмовляють вони. 
Та ось одного разу пробігав хлопчина біля берізок. І надряпав на стовбурі слова" тут був Микола" І потім подивився, помилувався своїм "шедевром" і побіг далі. Здавалося, нічого особливого, але бідна берізка почала плакати. Її було поранено. Подруги підтримували цю березу, але же не можна було нічого виправити, ці слова були вже написані. Тож бідній березі довелося страждати, хоч як ставок і інші берізки її не підтримували. Згодом, береза видужала і все було добре, а ось хлопчик, що нахабно скалічив деревце знову прийшов нв трй самий луг, забувши що зробив. Підійшовши до тієї самої берізки він побачив напис і згадав, що то зробив він. Иикола підійшов до берези, приклав руку і сказав " Вибач мене будь ласка , березо, я тоді був ще малий і не знав наскільки так я поранив тебе!" Берізка, почувши настільки щирі слова хлопця пробачила його. Та все одно запис залишився на стовбурі і кожного разу, коди береза дивилася на нього вона згалувалп черещ які стражлання довелося їй пройти.