Спишіть речення, укажіть омонімічні префікси й прийменники. Поясніть, як ви їх розрізнили.

(При)гнічений сніг міцно (при)пав до землі, гладенький, покірний. (М. Коцюбинський) Міста розквітають, (під)водяться села, і котиться спів молодий. (Г. Плоткін) (Під)ногами стиха шелестіло опале листя. (Яків Баш) Вже (од)цвітають жасмин і шипшина, вже (від)лунали пісні солов’їні. (Л. Дмитренко) (Від)своєї тіні не втечеш. (Нар. творч.)

Птахи – голос наших лісів, полів, гір, пустель. птахи – діти повітря, підкорювачі повітряного океану. вони можуть підніматися вище хмар, перелітати через пустелі й моря. птахи – наші помічники, захисники наших лісів, полів, городів від шкідників. кожна людина повинна охороняти птахів. але трапляються такі випадки, коли окремі учні знущаються над тваринами. нехай зрозуміють вони, що їх поведінка не мужня й смілива, як вони вважають, а жорстока. сильна й смілива людина завжди добра. доброту й мужність повинен виробити кожен з нас. і перш ніж що – небудь зробити зле, замахнутись на щось, варто згадати слова : «обережно, життя! »

Відомий філософ доби відродження сказав: «рослина без коріння всихає, людина без минулого не живе». у xvii столітті, коли європейські митці та науковці почали активно вивчати історичну спадщину своїх народів задля доведення самобутності й оригінальності культури кожного з них, ці слова стали символічними. сьогодні, у столітті xxi, вони надзвичайно актуальні для українців, бо, напевно, небагато у світі націй, які так погано знають свою історію. ця проблема виникла не на сучасному етапі. відтоді, як україна опинилася під владою польщі, литви, угорщини, росії, її історія почала замовчуватися, а очевидні факти ідеологічно перекручувалися. такі процеси тривали багато століть, і лише нині, у незалежній країні, стало очевидним, що незнання національної історії - справжня трагедія українського народу, який досі не визначив свого місця серед інших народів світу, не усвідомив своєї значущості.