Спишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкресліть головні
члени речення. Які з них виражено безособовими дієсловами, а які — особовими
в безособовому значенні?
1. Пахло свіжими яблуками сосновою стружкою й березовим
дьогтем (В. Кучер). 2. Дрімається. У лісі гуде свище блискає
(С. Васильченко). 3. Навкруги посутеніло потемніло після сліпу-
чої спеки (О. Гончар). 4. Зранку захмарило й довго сіяло на
землю холодну дрібну мжу (Г. Тютюнник). 5. Довкола мене
гриміло ревло клекотіло, мов у котлі (І. Франко). 6. Хомі й за
вухом не свербить (Л. Глібов).
- Кажуть, що кожна людина повинна залишити після себе добрий слід. Я вже знаю, що я зроблю. Як трохи підросту,
то почну засаджувати деревами і кущами отой пустир. І там виросте гайок. А в тому гайку я збудую... - (Ім'я першого, наприклад) Івась задумався. - Я ще не знаю, що саме збудую, але точно знаю, що там діти влаштовуватимуть фантастичні ігри...
- Е, - (нехай буде) здивовано бробелькотів Сашко - Я ще про таке не думаю Ще рано, у нас буде багато часу на такі справи.
- Дарма ти так вважаєш, ніколи не...
Треба придумати продовження?
Відповідь:
ВУЛИЦЯ МОГО ДИТИНСТВА
У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам'ятаю про неї і повертаюся туди.
Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п'янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам'яталася моя вулиця.
Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
Запам'ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам'ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.
Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м'якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.