Спишіть, ставлячи потрібні розділові знаки в реченнях із дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами. Обґрунтуйте. Визначте стилістичну роль дієприкметникових і дієприслівникових зворотів у реченнях. 1. Схилились два самотні клени читаючи весни буквар. 2. Жаркий, духотний день зомлівши від напруги упав на груди ночі. 3. Я і море прихилившись головами одне до одного гомонимо собі (Із те. Б.-І. Антонича). 4. Упало яблуко звісту- ючи про осінь (Б. Голобородько). 5. Шуміла річка вкрита білими сережками піни. 6. Обабіч шляху лежали незнайомі поля перекраяні вузькими довгими нивками (Із те. О. Гончара). 7. А кобзою його була істинно народна поезія з глибин душі виспівана рідною і братніми мовами — на весь голос, крізь усе життя... (О. Мазуркевич)

З усіх пір року найбільше мені подобається весна (просте, двоскладне). Навесні розквітають квіти, зеленіють дерева і трава (складне, безсполучникове). Приходять довгоочікувані сонячні днини (просте, двоскладне). Теплішає. (просте, односкладне). Мама ховає теплі речі в шафу, а тато починає збиратися на риболовлю (складне, складносурядне). Я готую свій велосипед. (просте, двоскладне). На початку весни ми даруємо мамам і бабусям подарунки (просте, двоскладне). А наприкінці весни школярі прощаються зі школою і йдуть на канікули (просте, двоскладне).

Як і більшість картин Павла Волика, "Вечір" про красу та особистість рідного краю. Ця мальовнича хатинка на краю річки  привертає увагу та не відпускає надовго погляд. Виникає багато питань. Чия це хата? Хто живе там?  Одинак чи родина? 
Могутні дуби постали навкруги, темна вода біля самісінького тину. Марево від сонця на стіні. Теплий літній вечір. Цей пейзаж викликає суміш почуттів. А саме у мене- сум та красу одночасно. 
Художник майстерно та дуже реалістично передав усі тіні, відображення у воді, світло від заходу сонця. Так хочеться сидіти біля тої хатки та насолоджуватися красою  рідної землі, теплим повітрям швидкоминучого літа, барвами сонця. Сидіти спокійно так, мислити про чисте та вічне.