Спишіть текст розкриваючи дужки. Пишучи поему «Катерина», Тарас Шевченко питав у 1вана Сошенка А послухай, друже, чи воно до ладу буде? Та одчепись ти, кажу зі своїми віршами (Г,г)римае на нього Сошенко (Ч, ч)ом ти діла не робиш? Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Тараса Григоровича прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався А хто ж знав, що з нього зробиться такий великий поет (1,1) дода- вав (А, а) все-таки я стою на своєму: що, якби покинув вірші? Був би тоді ще більшим живописцем, ніж поетом (В. Шевчук).
Зарание .

 Навесні хата ожила, дихнула на повні груди своїми свіжо вибіленими стінами. Скоро Великдень. Останні дні посту добігають кінця, а це кличе усіх готуватися до наближення величного свята. Свята, що наповнить хату радісними голосами дітей та онуків, що мов ті птахи повертаються на весні до своїх гнізд, так і діти спішать до своїх батьків. Спішать до свого дитинства, до рідних стін, до своїх спогадів.

        Той хто не покидав батьківського дому так гостро не відчуває любові до нього та до своєї родини, як той хто полишив його. Будучи на відстані т починаєш згадувати кожну картинку на стіні, вишиті рушники над образами, тебе манить запах свіжого хліба, який мама щойно витягнула з печі. А вишневий цвіт усні засипає тебе білою віхолою, сонячні промені освітлюють рідне подвір'я. Ти просинаєшся і розумієш, щоце був сон. Ти ідеш у своїх справах, а думка про рідний дім непокидає тебе і ти вже на настінному календарі ставиш відмітки про прожиті дні, як знак, що ти на один день наближаєшся жо своєї мрії. Мрії відчинити двері свого дому, обійняти найрідніших людей та глибоко вдихнути запах свого дитинства - своєї батьківської хати.

Я дуже часто думаю про те, що може зробити мене щасливою. Відповідь на це запитання я знаходжу в своєму серці.

Для мене щастя не вимірюється в грошах і статках, для мене важливі духовні цінності.

Моє щастя в улюбленій справі, в хорошому настрої, в молитві, в нічному небі, в горах. Воно живе в моїй душі і його просто потрібно розбудити.

На жаль, я не завжди почуваюся щасливою та веселою. Іноді мене засмучують і я хочу побути наодинці з своїми думками та проблемами.Я просто не можу бути щасливою, коли мої рідні хворіють. Але з часом все минає і до мене все ж повертається гарний настрій.

Я давно усвідомила, що мені для щастя потрібно зовсім мало.Ми маємо насолоджуватися кожним моментом нашого життя, адже воно таке коротке!