Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне (Б, А). Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (Б, А). Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті кра росою (Г, А). Крім запорожчан, набилося, звичайно, багато і місцевих (Г, В). Розплющивши очі, Леонід побачив над собою каламутне небо (Г). Бійці, здебільшого вусаті статечні чоловіки, зриваються на ноги, нагледівши офіцерів, і завмирають у готовності (Г). Там, кажуть, з гір усю країну видно (В).
1. Бережімо честь народу, найкоштовнішу перлину.
2. Простягаю руки до сонця, всього світлого
оборонця.
3. Скарби здобуті неправдою,не дають користі.
4. Уздовж озер сполосканих блакиттю, лежить
дорога вся дощами зрита.
5. Дивлюсь на вас людей, не надивлюся.
6. У рідний край грозою вмитий, ведуть усі шляхи на
світі.
7. А ми веселі хлопчаки,снігами бігли нав .
8. Низькими хмарами підперта, не спить Говерла.
9. Що в піснях несуть вони, вуличні барди
улюбленці площ?
10. Шпак, пташина перелітна повертається
додому, в’є гніздо в дуплі старому.
11. Вони прийшли зимѝ, тумани.
12. А ми табун лякливих баранів, не в змозі слова
вимовити проти.