а: -як ти вважаєш: чи потрібно роьити добрі справи?
в: - не думаю, що це хороша і навіщо тратити час на інших людей, коли часто вони навіть і не подякують?
а: - а от я думаю, що потрібно. недарма ж кажуть: ти зроби, а тобі то повернеться в стократ. от ти любиш, коли з тобою добре чинять?
в: так, це приємно.
а: елементарна чи увага- і вже зробиш людині приємно)
в: але напевно на те треба мати багато адже іншим людяи все-
а: я думаю інакше. адже перевести стареньку через дорогу чи дістати хлопчикам м*яч з кущів- це секунди твого ти можеш посіяти зернятко, а виросте з нього могутнє дерево!
в: але як я знайдк людину, якій потрібна ?
а: тут не потрібно прикладати такі велиеі зусилля як ти думаєш. варто просто бути уважнішим до навколишнього середовища і хоч інколи озиратися по сторонам.
в: так, ти справді: а раптом мені потрібна буде і мені її хтось надасть ось так бзкоштовно?
а: але для того треба сіяти добро вже з юності
в: дякую за повчальну розмову
а: будь ласка. от це вже було моє чи не найбільше добре діло- навчити когось )
Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.
а і в- співрозмовники
а: -як ти вважаєш: чи потрібно роьити добрі справи?
в: - не думаю, що це хороша і навіщо тратити час на інших людей, коли часто вони навіть і не подякують?
а: - а от я думаю, що потрібно. недарма ж кажуть: ти зроби, а тобі то повернеться в стократ. от ти любиш, коли з тобою добре чинять?
в: так, це приємно.
а: елементарна чи увага- і вже зробиш людині приємно)
в: але напевно на те треба мати багато адже іншим людяи все-
а: я думаю інакше. адже перевести стареньку через дорогу чи дістати хлопчикам м*яч з кущів- це секунди твого ти можеш посіяти зернятко, а виросте з нього могутнє дерево!
в: але як я знайдк людину, якій потрібна ?
а: тут не потрібно прикладати такі велиеі зусилля як ти думаєш. варто просто бути уважнішим до навколишнього середовища і хоч інколи озиратися по сторонам.
в: так, ти справді: а раптом мені потрібна буде і мені її хтось надасть ось так бзкоштовно?
а: але для того треба сіяти добро вже з юності
в: дякую за повчальну розмову
а: будь ласка. от це вже було моє чи не найбільше добре діло- навчити когось )
13 реплік)