-Хлопчику, чого ти тут стоїш сам однісінький? -Я-я загубився..Я йшов з классом у музей, а потім..потім я побачив прекрасну квітку..Мені дуже хотілося зробити щось приємне вчительці, я підбіг і зірвав її..та не встих озирнутись як вже нікого не було..я сів на камені , розплакався, та подумав..а що якщо стемніе, а за мною ні хто не повернеться?Та мене вовки з`їдять.. -У якій ти школі вчишся? -У 20-тій. -Не сумуй, я знаю як тобі до Бачиш ось ту грушу? -Так -Йдеш до неї та звертаешь ліворуч..далі якщо ти будеш іти прямо, ти наткнешся на магазин "Кишеня" біля якого і буде твоя школа! -Зрозумів? -Ні -Гаразд, ходімо за мною я тебе доведу.. -Дякую тобі!
Я вважаю, що жити оптимістом, безперечно, легше. Позитивне мислення і позитивна енергетика заряджають оточуючих і надихають на дії, змушують не сидіти на місці, а з усмішкою на обличчі йти вперед, долаючи перешкоди. По-перше, люди - оптимісти живуть набагато довше, це й не дивно, бо сміх і радість продовжують життя. Кажучи про оптимізм, не можна не згадати вірш Лесі Українки "Contra spem spero". Лірична героїня твору незважаючи на свою тяжку хворобу знаходить сили і позитивні думки щоб продовжувати жити й творити. Ці поняття яскраво відображено у таких рядках: "Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть думи сумні!" По - друге приймати будь-які проблеми набагато легше з позитивними думками. Згадаймо постать видатного українського письменника Остапу Вишню, який незважаючи на неправдиві звинувачення у неправдивій контрреволюційній діяльності продовжував писати свої усмішки, навіть тоді, коли його було заслано. Він не втратив оптимізму у своєму житті і приймав усі звинувачення легко і гідно. Отже, оптимізм - це, мабуть, найкраща риса в людському характері, яка дає можливість жити вільно і не бути заручником власних сірих буднів.
-Я-я загубився..Я йшов з классом у музей, а потім..потім я побачив прекрасну квітку..Мені дуже хотілося зробити щось приємне вчительці, я підбіг і зірвав її..та не встих озирнутись як вже нікого не було..я сів на камені , розплакався, та подумав..а що якщо стемніе, а за мною ні хто не повернеться?Та мене вовки з`їдять..
-У якій ти школі вчишся?
-У 20-тій.
-Не сумуй, я знаю як тобі до Бачиш ось ту грушу?
-Так
-Йдеш до неї та звертаешь ліворуч..далі якщо ти будеш іти прямо, ти наткнешся на магазин "Кишеня" біля якого і буде твоя школа!
-Зрозумів?
-Ні
-Гаразд, ходімо за мною я тебе доведу..
-Дякую тобі!
По-перше, люди - оптимісти живуть набагато довше, це й не дивно, бо сміх і радість продовжують життя. Кажучи про оптимізм, не можна не згадати вірш Лесі Українки "Contra spem spero". Лірична героїня твору незважаючи на свою тяжку хворобу знаходить сили і позитивні думки щоб продовжувати жити й творити. Ці поняття яскраво відображено у таких рядках: "Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть думи сумні!"
По - друге приймати будь-які проблеми набагато легше з позитивними думками. Згадаймо постать видатного українського письменника Остапу Вишню, який незважаючи на неправдиві звинувачення у неправдивій контрреволюційній діяльності продовжував писати свої усмішки, навіть тоді, коли його було заслано. Він не втратив оптимізму у своєму житті і приймав усі звинувачення легко і гідно.
Отже, оптимізм - це, мабуть, найкраща риса в людському характері, яка дає можливість жити вільно і не бути заручником власних сірих буднів.