Спрощення відбувається в усіх словах рядка А мас..ниця, млос..ний, зап’яс..ний Б перелес..ник, віс..ниця, йодовміс..ний В рідкіс..ний, пес..ливий, виїз..ний Г безжаліс..ний, журналіс..ці, якіс..ний Д стис..нути, студен..ський, піз..ній
Друг пізнається в біді. Так, так і є. Якщо у вас трапилася біда, то першим, хто прийде на до буде саме друг.Він спробує зробити все, що завгодно, щоб до навіть якщо знає, що нічого не може. І від його зусиль вам — і йому теж — стане легше.Коли ви потрапите в неприємну ситуацію, то тільки один залишиться з вами. навіть якщо ця ситуація дуже складна. Іноді, звичайно, допомагають не тільки друзі, але зазвичай це відбувається тоді, коли ви самі можете легко впорається з неприємностями, і до виходить чисто символічна, непотрібна.Хоч це і теж приємно. Але в такій біді, де всі опускають руки і відходять в сторону, до тільки вірний друг. І тоді, нарешті, стане зрозуміло, хто ж саме з усіх ваших друзів-приятелів так, знайомий, з яким можна поговорити, зіграти у футбол, але не більше того, а хто — справжній друг, на якого можна покластися в скрутну хвилину і який до завжди.Якщо та людина, яку ви вважали одним, не зміг до вам в біді і не кинувся на виручку — задумайтеся, а може бути, ви самі були недостатньо уважні по відношенню до нього? Раптом ви теж колись не до йому, пропустили, недогледіли — і тепер він віддаляється від вас?Звичайно, ситуації, в яких один рятує друга від смерті, трапляються нечасто — точніше, дуже рідко. Але от різноманітні дрібні прикрі незручності проявляються часто. Скажімо, ви хворієте, вдома нікого немає, а вам потрібно купити аспірин. Ви можете абияк встати з ліжка, доволоктися аптеки і купити ліки. А можете подзвонити другу, що живе в сусідньому будинку, і по його купити потрібне вам ліки.Наведемо інший приклад. Друг терміново потребує вашій присутності, а ви в цей час дивіться цікаву телепрограму. Як вчинити? Зрозуміло, поквапитися до одного! Але чи завжди ми чинимо саме так? Чи не трапляється нам відмовити в до навіть самому найкращого друга? Якщо в подібній ситуації ви воліли дивитися телевізор, то це означає, що саме випробування на дружбу вами не пройдено. Насправді дружба в таких дрібницях і проявляється. Але якщо трапиться щось більш важливе, то друг все одно до ТАКИЙ ПОЙДЕТ ??
В певні моменти розвитку суспільства, його культури, його мови виникає питання про ставлення до запозичень, який під пером або в устах тих, хто це питання піднімає, формулюється зазвичай як твердження про непотрібності запозичень. Одна з ранніх спалахів таких пуристических (лат. purus - 'чистий') настроїв припадає на початок ХІХ століття. Найбільш яскрава фігура табору пуристів - адмірал А.С. Шишков. Вперше свою точку зору з щодо запозичення він виклав у "Міркуванні про старому і новому складі російського мови" (1803). Шишков наполягав на тому, що "читання книг на природному мовою", під яким він розумів церковнослов'янська, "є єдиний шлях... веде в храм словесності". Однак, вважаючи звернення до старовинного мові основним шляхом збагачення сучасного літературної мови, Шишков не міг не бачити, що в цьому старовинному мові немає дуже багато для найменування нових понять. Тому він змушений був складати "русскообразные" неологізми типу тихогром (заміна слова фортепіано), шаропех (заміна слова кий), шарокат (замість більярд), які його справедливо сприймалися сучасниками як курйози*. Пізніше затятим противником запозичень виступив автор "Толкового словаря живого великоросійського мови"В.І. Даль. Представивши у своєму словнику і ту запозичену лексику, яка увійшла у вжиток з 1820 по 1850 рік, Даль намагався пояснити її російськими словами, серед яких безліч простонародних і діалектних, до того ж нерідко узкодиалектных, або складеними їм на російський манер словами. Наприклад: горизонт - овидь, озóр, зáвесь, закрий; кокетувати - підлещуватися, догоджати, упадати, спокушати, умильничать, церемонитися, миловзорить, хорошиться, казóтиться, пичужить та ін; гримаса - рожа, изличье, кривляння, пожимка, рожекорча та ін; візаві - пара, дружка, прóтивень в танцях.
Це переконання в можливості заміни міцно увійшла в вживання іншомовної лексики словами, подібними шишковским шаропехам і далівським пожимкам і овидиям, дожила до наших днів. Так, один з героїв роману Солженіцина "У колі першому" принципово виражається наступним чином: обчислювач (замість математик), увінчаний прислужник (замість дипломований лакей), посилене невіра (замість скептицизм), ошарие (замість сфера), мракобіс, попятник (замість реакционер), загальний огляд на шляхи підходу до роботи (замість методика) і т.д.
Відповідь:
Друг пізнається в біді. Так, так і є. Якщо у вас трапилася біда, то першим, хто прийде на до буде саме друг.Він спробує зробити все, що завгодно, щоб до навіть якщо знає, що нічого не може. І від його зусиль вам — і йому теж — стане легше.Коли ви потрапите в неприємну ситуацію, то тільки один залишиться з вами. навіть якщо ця ситуація дуже складна. Іноді, звичайно, допомагають не тільки друзі, але зазвичай це відбувається тоді, коли ви самі можете легко впорається з неприємностями, і до виходить чисто символічна, непотрібна.Хоч це і теж приємно. Але в такій біді, де всі опускають руки і відходять в сторону, до тільки вірний друг. І тоді, нарешті, стане зрозуміло, хто ж саме з усіх ваших друзів-приятелів так, знайомий, з яким можна поговорити, зіграти у футбол, але не більше того, а хто — справжній друг, на якого можна покластися в скрутну хвилину і який до завжди.Якщо та людина, яку ви вважали одним, не зміг до вам в біді і не кинувся на виручку — задумайтеся, а може бути, ви самі були недостатньо уважні по відношенню до нього? Раптом ви теж колись не до йому, пропустили, недогледіли — і тепер він віддаляється від вас?Звичайно, ситуації, в яких один рятує друга від смерті, трапляються нечасто — точніше, дуже рідко. Але от різноманітні дрібні прикрі незручності проявляються часто. Скажімо, ви хворієте, вдома нікого немає, а вам потрібно купити аспірин. Ви можете абияк встати з ліжка, доволоктися аптеки і купити ліки. А можете подзвонити другу, що живе в сусідньому будинку, і по його купити потрібне вам ліки.Наведемо інший приклад. Друг терміново потребує вашій присутності, а ви в цей час дивіться цікаву телепрограму. Як вчинити? Зрозуміло, поквапитися до одного! Але чи завжди ми чинимо саме так? Чи не трапляється нам відмовити в до навіть самому найкращого друга? Якщо в подібній ситуації ви воліли дивитися телевізор, то це означає, що саме випробування на дружбу вами не пройдено. Насправді дружба в таких дрібницях і проявляється. Але якщо трапиться щось більш важливе, то друг все одно до ТАКИЙ ПОЙДЕТ ??
В певні моменти розвитку суспільства, його культури, його мови виникає питання про ставлення до запозичень, який під пером або в устах тих, хто це питання піднімає, формулюється зазвичай як твердження про непотрібності запозичень. Одна з ранніх спалахів таких пуристических (лат. purus - 'чистий') настроїв припадає на початок ХІХ століття. Найбільш яскрава фігура табору пуристів - адмірал А.С. Шишков. Вперше свою точку зору з щодо запозичення він виклав у "Міркуванні про старому і новому складі російського мови" (1803). Шишков наполягав на тому, що "читання книг на природному мовою", під яким він розумів церковнослов'янська, "є єдиний шлях... веде в храм словесності". Однак, вважаючи звернення до старовинного мові основним шляхом збагачення сучасного літературної мови, Шишков не міг не бачити, що в цьому старовинному мові немає дуже багато для найменування нових понять. Тому він змушений був складати "русскообразные" неологізми типу тихогром (заміна слова фортепіано), шаропех (заміна слова кий), шарокат (замість більярд), які його справедливо сприймалися сучасниками як курйози*. Пізніше затятим противником запозичень виступив автор "Толкового словаря живого великоросійського мови"В.І. Даль. Представивши у своєму словнику і ту запозичену лексику, яка увійшла у вжиток з 1820 по 1850 рік, Даль намагався пояснити її російськими словами, серед яких безліч простонародних і діалектних, до того ж нерідко узкодиалектных, або складеними їм на російський манер словами. Наприклад: горизонт - овидь, озóр, зáвесь, закрий; кокетувати - підлещуватися, догоджати, упадати, спокушати, умильничать, церемонитися, миловзорить, хорошиться, казóтиться, пичужить та ін; гримаса - рожа, изличье, кривляння, пожимка, рожекорча та ін; візаві - пара, дружка, прóтивень в танцях.
Це переконання в можливості заміни міцно увійшла в вживання іншомовної лексики словами, подібними шишковским шаропехам і далівським пожимкам і овидиям, дожила до наших днів. Так, один з героїв роману Солженіцина "У колі першому" принципово виражається наступним чином: обчислювач (замість математик), увінчаний прислужник (замість дипломований лакей), посилене невіра (замість скептицизм), ошарие (замість сфера), мракобіс, попятник (замість реакционер), загальний огляд на шляхи підходу до роботи (замість методика) і т.д.