Ср по укр мове 7 клас(изи но мне лень её делать)
1.У якому рядку всі дієприкметники пасивного стану?
А зів’ялий, розквітлий, квітучий, працюючий, передплачений.
Б невстигаючий, позеленілий, пожовклий, пройдений, засклений.
В зафарбований, записаний, прочитаний, заспіваний, забутий.
Г зароблений, зляканий, колючий, заплаканий, попереджений.
2. У якому рядку всі дієприкметники недоконаного виду?
А невтихаючий, куплений, посинілий, просіяний, позолочений.
Б паразитуючий, збудований, люблячий, печений, змолочений.
В тертий, дублюючий, вируючий, шитий, палаючий.
Г висвітлений, знаючий, печений, ходячий, знервований.
3. У якому рядку всі слова – дієприкметники?
А обсаджений, притихлий, тихий, полонений, підготовлено.
Б розкраяний, підбілений, вимитий, червоний, прив’язаний.
В протертий, здоровенний, замкнутий, пекучий, страшенний.
Г просіяний, порослий, сидячий, занесений, пожовклий.
4. У якому рядку всі дієприкметники активного стану?
А посивілий, змарнілий, вмираючий, блукаючий, завислий.
Б заспіваний, заляканий, зажурений, падаючий, крокуючий.
В сяючий, відпиляний, посинілий, лежачий, працюючий.
Г застрахований, забруднений, переляканий, стоячий, ріжучий.
5. У якому рядку всі слова з часткою НЕ пишуться окремо?
А не/діючий закон, не/фарбоване ніколи волосся, не/відремонтований майстром
будинок, не/загартована людина.
Б Д не/побачена мною зірка, тарілка не/вимита, ніким не/розгадана тайна, ще
не/втрачені мною надії.
В не/домальована мною картина, не/переказаний текст, не/зів’яла квітка.
Г не/зачинені двері, людина не/стомлена, не/розв’язаний вузлик, не/добудована
школа.
6. У якому рядку всі слова з часткою НЕ пишуться разом?
А не/скошена трава, не/полита досі розсада, не/бачена краса, не/бачена ніколи
фортеця.
Б не/закінчена розмова, не/замкнені двері, ні до кого не/спрямоване слово.
В не/продумана відповідь, ще не/дозрілі хліба, оті не/скошені поля, не/записаний
вірш.
Г не/дописаний лист, не/помічений човен, не/підписані документи, не/забуті мрії.
7. Виписати з тексту дієприкметники, визначити стан, час і вид, рід, число,
відмінок дієприкметників.
Мово моя українська –
Батьківська, материнська.
Я тебе знаю не вивчену –
Просту, домашню, звичну.
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня -
Полем мені наговорена.
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена.
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана.
І аж до скону залишена
В серці моїм. (В.Бичко)
8. Переписати, підкреслити члени речення:
До доброї криниці стежка утоптана.
Не хвалися піччю в нетопленій хаті.
– Вирушай у подорож світом. Ось тільки поспішай не гроші заробляти, а розуму набиратися. Дізнайся, як живуть і працюють люди.
Дав золотих монет на дорогу, наказавши їх не витрачати даремно, благословив і відпустив.
Мандрував юнак, коли це опинився в одному місті. Дивиться: ведуть чоловіка до в’язниці.
– Скажіть, люди добрі, – звернувся він до оточуючих, – що поганого зробив цей бідолаха?
– Має багато боргів і не може їх сплатити. Тому повинен сидіти за ґратами.
Мандрівник звернувся до суддів:
– Панове, чи можу сплатити борги чоловіка та викупити його з неволі?
– Будь ласка, – почув у відповідь юнак.
Хлопець віддав усі гроші, продав одяг і нарешті зібрав потрібну суму. Судді відпустили в’язня, й вони вдвох вирушили подорожувати світом без копійки в кишені.
Одного разу зголоднілі мандрівники лягли відпочити під деревом.
– Набридло таке життя й тебе шкода, – раптом сказав викуплений чоловік. – Адже не з власної вини страждаєш. Ходімо до моєї названої сестри, чарівниці, хай зарадить нашим бідам.
– Згода.
Довго йшли, нарешті дісталися лісу. Дерева височенні – аж до самого місяця, листочки на них золоті, а гілки – срібні. А посеред галявини палає яскравий вогонь і дим в’ється.
Хлопець, недовірливо оглядаючи все навколо, тільки шепоче:
– Дивина яка…
– Не бійся, – заспокоює товариш. – Ніхто нас не скривдить, адже тут мешкають мої названі сестри з матерями. Зачекай, повідомлю про наш прихід. Тільки запам’ятай: якщо тобі дороге життя, не кажи жодного слова. Будь уважним, адже під золотим деревом збираються чарівниці, щоб вишивати й таночки водити. Якщо помітять, нашлють закляття.
Сказавши це, чоловік мов крізь землю провалився. Минув якийсь час. Юнакові набридло чекати, й він вирішив прогулятися лісом. Раптом дивиться: крилаті дівчата танок водять. Сховавшись, хлопець хотів по гати за красунями, та, на біду, одна з них помітила не гостя й наслала чари. Тієї ж миті бідолаха осліп та онімів.
Невдовзі на крилах прибув товариш, дістав маленьку сопілку, сів на дереві й заграв. З усіх боків почало злітатися стільки чаклунів і чарівниць, братів і сестер названих, що й не злічити. Подалися вони шукати в лісі цілющі трави, щоб вилікувати юнака. І справді, незабаром гість одужав.
Крилаті дівчата почали вмовляти красеня лишитися з ними, обіцяючи оженити на найвродливішій чарівниці.
Хлопець подумав-подумав і сказав:
– Дякую вам усім, але на мене чекає старий батько. Багато чому навчився, мандруючи світом, і у вас хорошу науку здобув. Найкраще там, де серце лишилося. Моє – в батьківському домі.
Повернувся юнак до тата мудрим і спокійним та з чарівними подарунками. Незабаром зустрів дівчину, з якою створив гарну сім’ю, і жили вони у щасті й коханні.