СТАВЛЮ ОТЛИЧНО Укажіть правильне твердження :
А)Головні члени речення складають граматичну основу речення. 1б.
Б) Підмет може бути виражений іменником в будь-якому відмінку.
В)У реченні завжди бувають другорядні члени речення.
2.Укажіть речення . в якому правильно розставлено розділові знаки. 1б.
А)Вірний приятель то –найбільший скарб.
Б) На Кримському півострові створено три заповідники : Ялтинський , Карадазький і Мис Мартьян.
В) Виростеш , ти сину, вирушиш в дорогу.
3.Укажіть групу слів , які є синонімом
В) ретельно
дбайливо
правдиво.
4.Укажіть пару фразеологізмів , тлумачення кожного з яких подано правильно: 1б.
А) до душі припадати –подобатись ; березової каші дати – нагодувати;
Б) з відкритою душею – щиро ; перетирати кісточки – чистити;
В) ні за цапову душу – даремно; кіт наплакав – мало.
5.Визначте кількість звуків і букв ( виконайте фонетичний розбір слів) : 2б.
Джмелик ,щогла , пам’ять
6.Розберіть слова за будовою : 1б.
Кавунчик
Тихенько
Засушимо
Скелястого
7.Укажіть групу слів , у кожному з яких пишемо апостроф 1б.
А) м..ятний , п…явка, об…єм ;
Б)в..їхав, бур..як, павіл…йон.
В) ім…я , пір…їна , міл…ярд;
8.Укажіть групу слів , у яких на місці крапок пишемо и 1б.
А) зуп…нився, мед…цина, тр…мтіти;
Б)виб…раємо , н…зенький, с..рдитий ;
● В) розт…раю ; м…нулий , велос…пед.
9.Виконайте повний синтаксичний розбір речення , підкресливши головні та другорядні члени речення ( вказати вид речення за будовою чи складне , за метою висловлювання ).
Ми боремося за мир у всьому світі. ( 3б)
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.