І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні заграв (Л. Костенко). Заснули доли, і полонина в тиші спить (О. Олесь). А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ — густий, запашний і надзвичайно теплий (М. Хвильовий). Поїдемо поговоримо з лісом, а вже тоді я можу і з людьми (Ліна Костенко) Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В. Сосюра). Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький). Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський). Дощ нарешті припинився, і лагідне сонечко знову засяяло (А. Ступак).
1. Коли я молився богу, я завжди бачив на покуті портрет діда в старих срібнофольгових шатах, а сам дід лежав на печі і тихо кашляв, слухаючи своїх молитов. (підрядний і сурядний)
2. Ні дід, ні ми не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця, що надавала прочитаному особливого, небуденного смислу. (сурядний і підрядний)
3. У жінок була своя стежка: вони довіряли свої скарги матері божій, а та вже передавала сину чи святому духу — голубу. (безсполучниковий і сурядний)
4. І ще приємно, і дуже любив я, коли дід розмовляв з конем і лошам, як з людьми. (сурядний і підрядний)
5. Повечорів мій день, туман поле ясне укриває, і я дивлюсь, хвилюючись, навколо,— треба мені поспішати. (безсполучниковий і сурядний)
І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні заграв (Л. Костенко).
Заснули доли, і полонина в тиші спить (О. Олесь).
А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ — густий, запашний і надзвичайно теплий (М. Хвильовий).
Поїдемо поговоримо з лісом, а вже тоді я можу і з людьми (Ліна Костенко)
Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В. Сосюра).
Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький).
Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський).
Дощ нарешті припинився, і лагідне сонечко знову засяяло (А. Ступак).
1. Коли я молився богу, я завжди бачив на покуті портрет діда в старих срібнофольгових шатах, а сам дід лежав на печі і тихо кашляв, слухаючи своїх молитов. (підрядний і сурядний)
2. Ні дід, ні ми не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця, що надавала прочитаному особливого, небуденного смислу. (сурядний і підрядний)
3. У жінок була своя стежка: вони довіряли свої скарги матері божій, а та вже передавала сину чи святому духу — голубу. (безсполучниковий і сурядний)
4. І ще приємно, і дуже любив я, коли дід розмовляв з конем і лошам, як з людьми. (сурядний і підрядний)
5. Повечорів мій день, туман поле ясне укриває, і я дивлюсь, хвилюючись, навколо,— треба мені поспішати. (безсполучниковий і сурядний)
"Зачарована Десна" О. Довженко