Сто тридцять років тому в золотоверхому Києві на схилах Дніпра несподівано з’явилося безліч підвід, навантажених величезними крижаними брилами. Невдовзі біля них заходилися майстри. Під їхніми вправними руками на очах у здивованих киян почали з’являтися крижані цеглини, колони, підвіконня, двері… Нарешті крижане диво — царський палац — було збудовано.

Такого Київ ще не бачив. Видовище було неповторним і казковим: зали з прозорими стінами, вишукані меблі, столи з годинниками, канделябри зі свічками, шафи з посудом, крісла, ліжка, застелені ковдрами, на яких красувалися подушки, — і все це зі справжнісінької криги! З ранку до пізнього вечора грала музика, а коли починалися сутінки, палац освітлювався різнокольоровими ліхтарями, від чого ставав ще більш фантастичним і таємничим.

Кияни довго згадували крижаний палац, який, на жаль, розтанув і зберігся тільки в пам’яті тих, хто його встиг побачити (За І. Мокрієвою та А. Власюком).

А. Визначте вид зв’язку між реченнями першого й другого абзаців.

Б. З’ясуйте засоби міжфразового зв’язку між реченнями першого абзацу.
визначите види зв'язку, запишете засоби міжфразового зв'язку. У дужках пропишете їх, дібравши з тексту приклади.

в наш час комп ютерізації, може здатися, що книжки   більше не потрібні. різну інформацію майже без проблем можна знайти в інтернеті.

але не можна забувати , по-перше, що які б захищені не були екрани моніторів, вони все одно шкідливі для очей. по- друге, що може зрівнятися з почуттям відкриття, коли у твоїх руках з являється новенька книжка. ще пахуча від друкарської фарби.

а по-третє, ніхто не каже, що не потрібно користуватися інтернетом. іноді неможливо знайти книгу ні на полицях бібліотек, ні у магазинах. тоді, дійсно, комп ютер-непогана заміна.

але все ж таки, книжка-краще джерело знань. бо в ній лише те, що автор бажав нам сказати. і ніяких реклам та непотрібних сайтів, без яких неможливо навіть уявити інтернет.

Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.

До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.

За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).

Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).