Все більше людей у різних країнах світу визнають слова видатного громадсько-політичного діяча Ауреліо Печчеї, який застерігав світове співтовариство: «Людина володіє віднині настільки рішучою владою над подіями, що від того, як вона її використовуватиме, залежить усе її майбутнє. Одначе саме людське життя набуло такої складності, що вона (людина) залишилась культурно не підготовленою навіть до того, щоб з усією повнотою і яскравістю усвідомити своє змінене становище». Якщо не докласти всіх мислимих зусиль для цілеспрямованого формування особистості, продовжує Печчеї, усі негативні явища, які ми гаємо сьогодні у світі, «можуть у недалекому майбутньому вирости до розмірів воістину катастрофічних». І висновок з цього : «людський розвиток і уособлює в собі мету, на досягнення якої у найближчі роки й десятиліття мають спрямовуватись концентровані, спільні зусилля всього людства». Розвиток людини – надзвичайно складний процес, в якому беруть участь багато факторів. Серед них помітну роль відіграє і художня культура – специфічна сфера діяльності з різнорідними і неоднозначними зв’язками з багатьма сферами суспільного життя. Розвиваючись під безпосереднім впливом ідеологічних і соціально-економічних процесів, художня культура, в свою чергу, має на них суттєвий вплив, і передусім тоді, коли вона виступає ефективним засобом формування людини. Останнім часом значно зріс інтерес універсальних можливостей мистецтва у формуванні творчої особистості. З точки зору педагогіки, мистецтво завжди розглядалось або як предмет фахового навчання, або як засіб художньо-естетичного виховання. Педагогіка завжди була пов’язана з філософськими ідеями свого часу. Сучасна філософська думка твердить про важливість двох органічно взаємопов’язаних площин осягнення мистецтва учнями: суспільної та особистісної, які разом відтворюють картину світу у процесі спілкування з мистецтвом, що впливає на розвиток духовного потенціалу особистості. Мистецтво як естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості є невід’ємною частиною духовної культури людства. Називаючи мистецтво «підручником життя», Чернишевський вказував на життєвий грунт мистецтва. Мистецтво концентрує в собі усі головні особливості естетичного ставлення до дійсності і покликане розвивати здібності за законами краси, виховувати її смак. Статус естетичного виховання у нашій країні надзвичайно низький. Коли соціологи запропонували оцінити значення естетичного виховання дітей у балах, то лише 8% батьків поставили цьому виду виховання високу оцінку, 24% - найнижчу, останні, по суті, не змогли дати йому ніякої оцінки. Порівняємо: при опитуванні батьків американських дітей ще у 1988р. 91% з них висловились за важливість прилучення дітей до мистецтва з раннього віку, 72% з них наполягали на тому, що музика, театр, живопис так само їм життєво необхідні, як і математика, фізика, рідна мова, історія. Чи мислимо для студентів вузів, наприклад, Парижа і Лондона, щоб вони не відвідали національні музеї своїх країн? Це неможливо уявити. 95% опитаних студентів одного з найпрестижніших вузів Києва (гуманітарного профілю) Національний музей України не відвідали жодного разу впродовж п’ятирічного перебування у нашій столиці. На жаль, треба визнати і той факт, що у сучасному освітньому процесі в школі надається перевага розвитку інтелектуальної сфери дітей, тоді як емоційна сфера, почуття, переживання дитини недооцінюються при організації навчально-виховного процесу. А образотворча діяльність школярів сприймається більшістю батьків, і навіть деякими вчителями, як другорядна. Панує стереотип, що творчість – для обраних, і тільки обдарований повинен розвивати в собі талант і вважатися покликаним до творчості. Як наслідок – неофіційне визнання того, що у школі можна обійтися і без мистецької освіти. Значний науковий та практичний інтерес становлять дані про стимулюючий вплив мистецтва на здібності людей, особливо школярів, на їх загальний розвиток, підвищення успішності. З великим навантаженням у школі краще можуть впоратися діти з розвинутими художніми інтересами. Згідно з висловленою гіпотезою, перш ніж учень візьметься за вивчення основ різних наук, його мозок має досягти певного рівня розвитку. Це відбувається за умови постійних і повторюваних сенсорних впливів. І ось тут найважливішу роль відіграє художнє виховання. Подібні припущення знаходять підтвердження в обширній педагогічній практиці. Мистецтво з перших днів шкільного життя стає засобом формування світогляду дитини, дає змогу пізнавати світ у його естетичній і моральній сутності, розвиває асоціативне, образне мислення. Саме в мистецтві школяр розвиває свої творчі можливості, набуває досвіду творчої діяльності, формує свою індивідуальність.
"Мовний портрет сучасної молоді" Зараз, у наш час мало хто із молоді розмовляє повністю українською мовою. Давайте, подумаємо над причиною цього! По-перше, сучасні діти вважають, що розмовляти російською мовою круто тому, що цією мовою розмовляють всі їхні друзі. Але потрібно показати приклад, того, що ти розмовляєш українською мовою і що це набагато краще. По-друге, діти беруть приклад не тільки з друзів, а з дорослих також, тому краще, щоб і дорослі долучилися до української мови. Мовний портрет нашої молоді такий: всі розмовляють не нашою державною, милозвучною, співучою мовою, а російською. Багато хто розмовляє і на тій, і на тій мові тому, що їм не вистачає словникового запасу двох мов. Тому робимо висновки! Давайте, поновимо нашу державну мову, адже вона така милозвучно та красива!
Розвиток людини – надзвичайно складний процес, в якому беруть участь багато факторів. Серед них помітну роль відіграє і художня культура – специфічна сфера діяльності з різнорідними і неоднозначними зв’язками з багатьма сферами суспільного життя. Розвиваючись під безпосереднім впливом ідеологічних і соціально-економічних процесів, художня культура, в свою чергу, має на них суттєвий вплив, і передусім тоді, коли вона виступає ефективним засобом формування людини.
Останнім часом значно зріс інтерес універсальних можливостей мистецтва у формуванні творчої особистості. З точки зору педагогіки, мистецтво завжди розглядалось або як предмет фахового навчання, або як засіб художньо-естетичного виховання. Педагогіка завжди була пов’язана з філософськими ідеями свого часу. Сучасна філософська думка твердить про важливість двох органічно взаємопов’язаних площин осягнення мистецтва учнями: суспільної та особистісної, які разом відтворюють картину світу у процесі спілкування з мистецтвом, що впливає на розвиток духовного потенціалу особистості.
Мистецтво як естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості є невід’ємною частиною духовної культури людства.
Називаючи мистецтво «підручником життя», Чернишевський вказував на життєвий грунт мистецтва.
Мистецтво концентрує в собі усі головні особливості естетичного ставлення до дійсності і покликане розвивати здібності за законами краси, виховувати її смак.
Статус естетичного виховання у нашій країні надзвичайно низький. Коли соціологи запропонували оцінити значення естетичного виховання дітей у балах, то лише 8% батьків поставили цьому виду виховання високу оцінку, 24% - найнижчу, останні, по суті, не змогли дати йому ніякої оцінки. Порівняємо: при опитуванні батьків американських дітей ще у 1988р. 91% з них висловились за важливість прилучення дітей до мистецтва з раннього віку, 72% з них наполягали на тому, що музика, театр, живопис так само їм життєво необхідні, як і математика, фізика, рідна мова, історія.
Чи мислимо для студентів вузів, наприклад, Парижа і Лондона, щоб вони не відвідали національні музеї своїх країн? Це неможливо уявити. 95% опитаних студентів одного з найпрестижніших вузів Києва (гуманітарного профілю) Національний музей України не відвідали жодного разу впродовж п’ятирічного перебування у нашій столиці.
На жаль, треба визнати і той факт, що у сучасному освітньому процесі в школі надається перевага розвитку інтелектуальної сфери дітей, тоді як емоційна сфера, почуття, переживання дитини недооцінюються при організації навчально-виховного процесу. А образотворча діяльність школярів сприймається більшістю батьків, і навіть деякими вчителями, як другорядна. Панує стереотип, що творчість – для обраних, і тільки обдарований повинен розвивати в собі талант і вважатися покликаним до творчості. Як наслідок – неофіційне визнання того, що у школі можна обійтися і без мистецької освіти.
Значний науковий та практичний інтерес становлять дані про стимулюючий вплив мистецтва на здібності людей, особливо школярів, на їх загальний розвиток, підвищення успішності. З великим навантаженням у школі краще можуть впоратися діти з розвинутими художніми інтересами. Згідно з висловленою гіпотезою, перш ніж учень візьметься за вивчення основ різних наук, його мозок має досягти певного рівня розвитку. Це відбувається за умови постійних і повторюваних сенсорних впливів. І ось тут найважливішу роль відіграє художнє виховання. Подібні припущення знаходять підтвердження в обширній педагогічній практиці.
Мистецтво з перших днів шкільного життя стає засобом формування світогляду дитини, дає змогу пізнавати світ у його естетичній і моральній сутності, розвиває асоціативне, образне мислення. Саме в мистецтві школяр розвиває свої творчі можливості, набуває досвіду творчої діяльності, формує свою індивідуальність.
Зараз, у наш час мало хто із молоді розмовляє повністю українською мовою. Давайте, подумаємо над причиною цього! По-перше, сучасні діти вважають, що розмовляти російською мовою круто тому, що цією мовою розмовляють всі їхні друзі. Але потрібно показати приклад, того, що ти розмовляєш українською мовою і що це набагато краще. По-друге, діти беруть приклад не тільки з друзів, а з дорослих також, тому краще, щоб і дорослі долучилися до української мови. Мовний портрет нашої молоді такий: всі розмовляють не нашою державною, милозвучною, співучою мовою, а російською. Багато хто розмовляє і на тій, і на тій мові тому, що їм не вистачає словникового запасу двох мов. Тому робимо висновки! Давайте, поновимо нашу державну мову, адже вона така милозвучно та красива!