1. Галя — найменша з Чумаків, "Галя Чумаківна", як її звали на вулиці, — постояла, послухала читання, уперто заломивши брови і роздимаючи ніздрі, як норовистий коник, зиркнула на покуть і вийшла собі. (Іван Багряний, "Сад Гетсиманський")
2. Минули вже село і зближалися до того місця, де тухольська кітловина замикалася, пропускаючи тільки вузькою скалистою брамою потік у долину. (Іван Франко, "Захар Беркут")
3. Поважні корови та воли, гойдаючи головами, йшли до своїх загород. (Іван Чайковський, "За сестрою")
5. Вiн дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт. (Михайло Стельмах, "Гуси-лебеді летять")
6. Юнак, здобувши освіту і спізнавши багато пригод, поволі забував про свою дівчину. (Степан Процюк, "Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика")
ответ:10.Виділене слово є вставним, а тому його треба відокремити комою (комами) в реченні
А Не раз бувало холодно.
Б Здавалось зимі не буде кінця.
В Нарешті пішов дощ.
Г Правда не завжди солодка.
11.Правильно записано речення.
А Зайдіть, будь-ласка, до мене.
Б Зайдіть, будь ласка, до мене.
В Зайдіть будь ласка до мене.
Г Зайдіть будьласка до мене.
12.Потребує редагування кожне речення, ОКРІМ
А На святі вітали людей праці та науковців.
Б З дитинства він любив і демонстрував неабиякі здібності у спорті.
В У шкільний буфет сьогодні завезли напої, тістечка та кулінарні вироби.
Г Ми цінуємо наших переможців і пишаємося ними.
Объяснение:
Відповідь:
1. Галя — найменша з Чумаків, "Галя Чумаківна", як її звали на вулиці, — постояла, послухала читання, уперто заломивши брови і роздимаючи ніздрі, як норовистий коник, зиркнула на покуть і вийшла собі. (Іван Багряний, "Сад Гетсиманський")
2. Минули вже село і зближалися до того місця, де тухольська кітловина замикалася, пропускаючи тільки вузькою скалистою брамою потік у долину. (Іван Франко, "Захар Беркут")
3. Поважні корови та воли, гойдаючи головами, йшли до своїх загород. (Іван Чайковський, "За сестрою")
4. Червоно, підпливаючи рожевим надвечірнім мороком, заходило сонце. (Григір Тютюнник, "Климко")
5. Вiн дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт. (Михайло Стельмах, "Гуси-лебеді летять")
6. Юнак, здобувши освіту і спізнавши багато пригод, поволі забував про свою дівчину. (Степан Процюк, "Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика")