Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось гати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.
-А я не чекала тебе зустріти в спортивній школі! Ти, здається, ніколи не цікавився спортом.
-Так, мені більше подобалося проводити час перед монітором. Але нещодавно я відірвався від віртуальних ігор!
-Хто це тебе надихнув займатися?
-Наш фізрук. Дмитро Іванович. Він запропонував мені після уроків приходити до нього в секцію, займатися легкою атлетікою!
-Ти, виходить, добре бігаєш?
-Так, я дуже спритний щодо бігу на короткі дистанції.
-А на довгі?
-Ще поки ні... Втомлююся швидко. Потрібно тренувати витривалість. Раніше я зовсім не звертав на неї уваги.
-Добре, що ти зацікавився нарешті фізкультурою. А я зі спортом не розлучаюся, ти знаєш!
-Так, Галю, меня відомо. Ти полюбляєш дівчачі види спорту!
-Справді, хлопці до нас не ходять! Сьогодні будемо робити вправи з мячиком, вигинатися, як тільки вдається! А ти приєднуйся до нас! Будеш першим у школі худоднім гімнастом!
-Уявляю себе з гулькою на голові та в гламурному тріко! Ні, мені до вподоби бігова дорожка! Ну. бувай, гімнастко!
-Бувай, Сашко! Дивись мені, не закидай тренування!
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.
-Добридень, Сашко!
-О, Галю, привіт! На тренування спішиш?
-А я не чекала тебе зустріти в спортивній школі! Ти, здається, ніколи не цікавився спортом.
-Так, мені більше подобалося проводити час перед монітором. Але нещодавно я відірвався від віртуальних ігор!
-Хто це тебе надихнув займатися?
-Наш фізрук. Дмитро Іванович. Він запропонував мені після уроків приходити до нього в секцію, займатися легкою атлетікою!
-Ти, виходить, добре бігаєш?
-Так, я дуже спритний щодо бігу на короткі дистанції.
-А на довгі?
-Ще поки ні... Втомлююся швидко. Потрібно тренувати витривалість. Раніше я зовсім не звертав на неї уваги.
-Добре, що ти зацікавився нарешті фізкультурою. А я зі спортом не розлучаюся, ти знаєш!
-Так, Галю, меня відомо. Ти полюбляєш дівчачі види спорту!
-Справді, хлопці до нас не ходять! Сьогодні будемо робити вправи з мячиком, вигинатися, як тільки вдається! А ти приєднуйся до нас! Будеш першим у школі худоднім гімнастом!
-Уявляю себе з гулькою на голові та в гламурному тріко! Ні, мені до вподоби бігова дорожка! Ну. бувай, гімнастко!
-Бувай, Сашко! Дивись мені, не закидай тренування!
Не дочекаєшся! Щасти тобі!
Объяснение:
Диалог на тему Спорт