СТОЯЛА ТЕМНА НІЧ,
ХОЛОДНА,ВІТРЯНА. До якого
правила про умови
відокремлення означень
підходить цей приклад?
означення стосуються особового
займенника
поширені означення
(дієприкметникові та прикметникові
звороти) стоять після означуваного
слова
два й більше одиничних означень
стоять після означуваного слова,
перед яким уже є залежне від нього
означення
означення відділені від означуваного
слова іншими членами речення
2. У слові три склади: май-бут-нє, усі відкриті.
3. Наголос падає на другий склад.
4. Голосні звуки: [а], [у]; [е] - буква є у цьому слові позначає один звук [е] так як стоїть після приголосного звука (Я Ю Є на початку слова, після голосного звука, після апострофа позначають два звуки; в інших випадках - один).
5. Приголосні звуки: [м], [й], [б], [т], [н´]. Звуки [м], [б] - дзвінкі, тверді, звук [т] - глухий, твердий, звуки [й], [н´] - дзвінкій, м'які.
6. У слові 8 букв, 8 звуків.
Була собі країна Українська мова. У ній було дуже багато слів. Кожен з них виконував певну роботу. Одні слова називали предмет, інші – вказували на його ознаку. Були такі слова, що називали дію предмета, а ще інші вміли зв’язувати слова у речення.
Також в українській мові жили префікси, які вміли утворювати нові слова. Вони завжди знали перед коренем якого слова стати. Префікси виконували важливу роботу, вміли змінити слово. Префікси жили у дружбі і злагоді. Але одного разу між префіксами з – і с – виникла суперечка. Кожен з них думав, що він важливіший за свого брата. Вони наввипередки почали ставати перед коренем кожного слова. Почався у країні великий безлад. І тому королева Грамотійка розсудила їх так. Префікс с – стає перед буквами к, п , т, ф, х, а префікс з- стає перед іншими буквами.
З того часу запанувала в Українській мові гармонія.