Творче дитятко, сиділо біля вікна, думаючи про ще смішні та бузтурботливі думи та спогади.
Її очі нагадували крихітні зорі, блискуче сяйво...Рішуче котеня взяло клубок і з неймовірною швидкістю побігло у садок.Мальовниче село зберігало у собі всі ті дні та ночі повязані з моїм життям, і високі берези, побілену хатину, перші слова та звуки, перші розчарування, усе що супроводжувалося зі мною усі дитячі роки.Добряче все таки моє собаченя, взяло миску з смачною вечерею, і перекинуло, з неймовірно безжальними очами він просив пробачення...Терпляче хлопча не подавало признаку душевної болі.Порожнє відро стояло у дворі.НЕждане почуття гордості переповнило дівчину..Практичне , так всетаки це практичне занняття-, з гордістю сказав Миколка.
Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. з собою обов’язково беру фотокамеру. сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку. напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. на невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. розквітла перша квітка весни. два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. а ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. м’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.
Творче дитятко, сиділо біля вікна, думаючи про ще смішні та бузтурботливі думи та спогади.
Її очі нагадували крихітні зорі, блискуче сяйво...Рішуче котеня взяло клубок і з неймовірною швидкістю побігло у садок.Мальовниче село зберігало у собі всі ті дні та ночі повязані з моїм життям, і високі берези, побілену хатину, перші слова та звуки, перші розчарування, усе що супроводжувалося зі мною усі дитячі роки.Добряче все таки моє собаченя, взяло миску з смачною вечерею, і перекинуло, з неймовірно безжальними очами він просив пробачення...Терпляче хлопча не подавало признаку душевної болі.Порожнє відро стояло у дворі.НЕждане почуття гордості переповнило дівчину..Практичне , так всетаки це практичне занняття-, з гордістю сказав Миколка.