На літні канікули я поїхав до бабусі в село. Незадовго до мого приїзду у бабусиної корови Зорьки народився маленький теля - бичок. Він був товстенький, чорненький, з великим білим плямою на лобі. Я назвав його Мишком. Теля ріс швидко, був рухливий. Коли я брався за маленькі роги бичка, він пручався і бив мене. Якось увечері стадо корів поверталося додому. Хвіртка була відкрита, і Мишка вибіг на дорогу. Попереду йшов великий бик. Помітивши теля, він сердито кинувся на нього. Ударом рогів він звалив Мишка.
Той впав на землю і жалібно застогнав. Побачивши це, я швидко побіг за до Коли ми з дідусем вибігли на дорогу, то побачили Зірку, яка з жалем облизувала свого теляти. Мишко не міг сам встати. Тоді дідусь взяв його на руки і поніс додому. У теляти була поламана нога, а з великої рани в боці текла кров. Ми промили рану і перев'язали її. А на поламану ногу наклали шину і туго забинтували. У цьому дуже до нам моя мама-медсестра. Кожен день ми акуратно обробляли рану ліками і перев'язували її. Я приносив теляті конюшина та інші трави, підгодовував молоком. Мишка швидко одужав. Шину ми зняли, рану вилікували, і теля став знову веселим і життєрадісним.
Визначною пам’яткою історії та культури є пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві. Це, по суті, єдине, що матеріально увічнює пам'ять про гетьмана. Могили його немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо захопило на якийсь час Суботів. Тоді й було навмисно викинуто з домовини кістки ненависного ворогам полководця. Безсилі перемогти живого, вороги позбиткувалися з мертвого.
Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.
Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни.
Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів.
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.
Той впав на землю і жалібно застогнав. Побачивши це, я швидко побіг за до Коли ми з дідусем вибігли на дорогу, то побачили Зірку, яка з жалем облизувала свого теляти. Мишко не міг сам встати. Тоді дідусь взяв його на руки і поніс додому. У теляти була поламана нога, а з великої рани в боці текла кров. Ми промили рану і перев'язали її. А на поламану ногу наклали шину і туго забинтували. У цьому дуже до нам моя мама-медсестра. Кожен день ми акуратно обробляли рану ліками і перев'язували її. Я приносив теляті конюшина та інші трави, підгодовував молоком. Мишка швидко одужав. Шину ми зняли, рану вилікували, і теля став знову веселим і життєрадісним.
Визначною пам’яткою історії та культури є пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві. Це, по суті, єдине, що матеріально увічнює пам'ять про гетьмана. Могили його немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо захопило на якийсь час Суботів. Тоді й було навмисно викинуто з домовини кістки ненависного ворогам полководця. Безсилі перемогти живого, вороги позбиткувалися з мертвого.
Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.
Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни.
Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів.
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.
Объяснение: