Одного разу я йшов по вулиці і побачив мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що серце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавнього дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшов ближче і побачила червоний ошийник у нього на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяв Плямка на руки і віднесла додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимив його і витер, він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.
