Ть терміново потрібен твір-опис моєї вулиці. я живу в селі микільське, в селі є три вулиці я живу на найбільшій на ній є сільська рада, клуб, лікарня, раніше була школа, а зараз дитячий садок, на вулиці немає ніяких забудов, рельєф вулиці звичайний, на вулиці багато квітів в тому році висадили парк. напишіть твір і загальне враження
чотири посли, вісім куріпок, три імені,десять імен,дев'ять міністрів,двадцять чотири пари джинс, дві пари ножиць, три варіанти, шість інженерів,п'ятнадцять спортсменів, чотири друга, два півня, шістдесят сім курчат, чотири порося, дев'ятносто три індичати, два цуценя, три матері, п'ятдесят три жінки, сорок три юнака, тридцять дві обценьки, дві обценьки, сімсот п'ятдесят два громадяна, п'ятсот дев'яносто три селянина, чотири ведмежа, чотирнадцять телят, двадцять три каченяти, шість жирафів, п'ять слонів, два племені, дев'ять вишивальниць, чотири збори, шість засідань, три двері, три дерев'яних весла, дві твої усмішки, чотири гарних захістників, три мамині поради, два
сатиричні вірша, чотири гніде лоши
Объяснение:
На мою думку, життя — це найвища цінність для кожного з нас. Адже життя дає нам змогу реалізувати себе, спробувати все, про що мрієш, відчувати найдивовижніші почуття.
По-перше, маємо цінувати життя хоча б за те, що воно скінченне, ба навіть надзвичайно коротке. І ми маємо все встигнути прожити його так, щоб, помираючи, переповнювалися яскравими, приємними, теплими спогадами. Головне — любити життя, боротися за нього.
Маю влучний приклад із художньої літератури до мого аргументу — це роман Івана Багряного «Тигролови». Головний герой роману, Григорій Многогрішний, демонструє любов та боротьбу за вільне життя. Тікаючи з «дракона», каторжанського етапу, Григорій безмежно радий тому, що вижив.
По-друге, варто цінувати кожну дорогоцінну секунду, радіти кожній хвилині. І навіть коли здається, що в житті трапляються лише біди та нещастя, потрібно вірити в краще, йти стежиною життя, щиро посміхаючись. Тільки тоді ця стежина зможе стати яскравою, квітучою, омріяною.
Взірцем жаги до життя є відома українська письменниця Лариса Петрівна Косач, відома в світі як Леся Українка. Доля не була до неї поблажливою: ще в дитинстві Леся захворіла на сухоти. Проте ця жінка ніколи не здавалась, а її твори сповнені оптимізму, сповнені духом борця за життя. Моя улюблена поезія Лесі Українки завжди допомагає не падати духом:
...так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Отже, життя — це справді найвища цінність, найкращий подарунок долі. Саме тому ми маємо цінувати кожну секунду, завжди вірити в краще та, найголовніше, — боротися за щасливе життя