У 1774 році майбутній геній німецького та світового письменства І.В.Гете дебютував у літературі романом “Страждання молодого Вертера”. Роман мав феєричний успіх не лише у Німеччині, але й у всій Західній Європі. Невибагливою історією про юнака, який закохався у заручену дівчину і, не домігшись взаємності, позбавив себе життя у ніч після її весілля, не просто зачитувались. Вона була чи не першим літературним твором, який так помітно вплинув на суспільні настрої та мораль.Юнацтво вдягло фраки блакитного кольору та жовті панталони (саме так полюбляв одягатись герой роману), нерозділене та нещасне кохання стало модою. Проте найгіршим було те, що услід за Вертером сотні юнаків узялись за пістолети. Лише найзнатніші європейські родини через самогубство втратили добрих два десятки спадкоємців, принців та цісаревичів. Громадськість здійняла тривогу, до рішучих заходів удалась і тодішня влада (як світська, так і церковна). Роман заборонили у більшості європейських країн, його прокляли з церковних амвонів усіх відомих на той час конфесій.Проте буря вщухла сама. Виявилось, що мода – річ досить примхлива, тож через кілька років блакитні фраки виявились уже застарілими, а стрілятись через неподілене кохання міг уже хіба що повний ідіот. Критики, які закликали вбачати в романі естетичне начало, а не спонукання до конкретних дій, могли торжествувати. Їх правоту не заперечують і через сотні років, бо роман навіки увійшов до духовної скарбниці людства.
