ть зі самостійною 1.У якому рядку всі слова – дієприкметники?
а) Зшитий, варЕний, посіяний, теплий; б) підбілений, вАрений, прив'язаний, порослий;
в) пекучий, пЕчений, занесений, грізний; г) несказаний, жарений, червоний, полонений.
2. У якому рядку всі дієприкметники активного стану?
а) Задуманий, прочитаний, літаючий, сидячий; б) посивілий, падаючий, крокуючий, сяючий;
в) посинілий, лежачий, підбитий, знесений; г) заражений, замислений, стоячий, забруднений.
3. У якому рядку всі дієприкметники доконаного виду?
а) Розбитий, зламаний, скошений, забутий; б) спалений, зігнутий, згасаючий, бажаючий;
в) працюючий, побачений, стиснутий, волаючий; г) читаючий лий, стомлений, співаючий.
4. Поширене означення НЕ відокремлюється комами в реченні(розділові знаки пропущено)
А На землю зорану плугами спада рожево-білий цвіт. Б Бринить моє перо озвучене піснями.
В Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади. Г Шумлять смерекові ліси по вінця сповнені краси.
5.Виберіть речення у якому вжито дієприкметниковий зворот (розділові знаки пропущено)
А Відцвілий бузок виглядав блідо і вже не тішив ока. Б На зораному полі вже збиралися до відльоту бузьки.
В Земля вкрита снігом прощалася з осінню. Г Книга написана ще в давні часи.
1 2 3 4 5 6
6.Поставити, де треба, розділові знаки, підкреслити дієприкметниковий зворот.
Колос налитий сонцем хилився до самої землі. 2. Ніхто не цінує копійку не зароблену своєю працею. 3.
Втрачений у дитинстві час конем не здоженеш. 4. Виставлена для продажу картина зібрала глядачів.
7. Уведіть дієприкметникові звороти у складені вами речення так, щоб перший відокремлювався комами, а
другий – ні: призначена для учнів; згадана в підручнику .
8. Утворити із двох простих речень одне речення дієприкметниковим зворотом. Поставте, якщо потрібно,
розділові знаки. Підкресліть дієприкметникові звороти.
Зразок. Дружба має свою історію. Вона викарбувана у пам’яті людини. - Дружба, викарбувана у пам’ яті
людини, має свою історію.1. Іграшки тішать око. Їх створили до свята.2. Ми подолали шлях. Він був зазначений у
маршруті.
Минає літо, і разом з осінню до нас приходять похмурі дні. Блакитне небо повністю затягується сірими хмарами, так що й сонця не видно. Десь там, над хмарами, воно продовжує світити, та до нас на землю ледве пробивається його неяскраве світло.
В осінній день усе навколо наче покрите легким сірим покривалом. Дерева, квіти, будинки - все має приглушений колір, фарби ніби меркнуть. Квіти закривають свої бутони. У таку погоду ніщо не відкидає тінь, тому і здається одноманітним. Сірий асфальт, сірі стіни, сіре небо. Часто в похмуру погоду псується настрій, з'являється легкий смуток.
Та з іншого боку, похмурий осінній день сповнений і особливої краси, спокою та гармонії. Сонце не ріже очі, не блищить поверхня води. Все стримане й неяскраве. Якщо немає вітру та дощу, то гуляти в осінній день дуже приємно. Осінні вбрання дерев радують око та прикрашають пейзаж навколо. Не жарко, тому можна довго ходити по осінніх вулицях, не відчуваючи втоми. Головне, зберігати добрий та сонячний настрій в душі.
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:
А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=728#ixzz4SMWkHXZC