ть зробити письмовий переказ.
Було те під час війни. До міста підходили вороги. Місто запекло боронилося, але втриматися не було надії. З порту, аби не потрапити до ворожих рук, виходили в море останні кораблі. Хоч і в морі, звісно, чатували небезпеки... Вийшов у море великий пасажирський корабель... На борту, либонь, з тисяча малечі - школярів, ще менших і зовсім малих. Спочатку було ніби все добре. Поруч із стерновим стояв на містку капітан, оглядав у бінокль і море, і небо. Море тихе й ласкаве... Неподалік рівно погуркував меткий сторожовий катер, що супроводив пасажирське судно. На катері - четверо чи п’ятеро моряків. Ото і весь екіпаж. Проти велетня-«пасажира» сторожове суденце здавалося маленьким, ніби іграшковим. Але воно готове було захистити дітей від небезпеки і з моря, і з неба. Раптом, вкипівши очима в бінокль, сполотнів капітан. Побачив: тиха смарагдова гладь здибилася невисоким бурунцем. Його створює, стрімко плинучи попід водою, фашистська торпеда. То жахлива штука! Ударить в борт - і піде красень-корабель на дно... - Ліворуч руля! - схвильовано й квапливо наказав капітан стерновому. Той уже й сам побачив небезпеку і різко рвонув судно ліворуч. Ря-тунок тільки в тому, щоб якнайскоріше стати проти торпеди носом. Тоді черкнеться вона боком, відрикошетить геть і не зашкодить судну... Але ж здоровецький корабель, неповороткий. Стерновий ціпить зуби, налягаючи на стерно, але судно повертається ліворуч поволі-поволі!.. Ні, не встигне підставити торпеді ніс!. Кінець! І враз струшує повітря й котиться понад морем луною страшенний вибух. Здригнувся всім металевим тілом, став дибки на вибуховій хвилі красень-корабель. Та скоро уляглася хвиля, розвіявся дим. Знову, як і раніше, тихе й ласкаве море... Але обіч корабля вже не погуркує сторожове суденце. В останню мить, перед самим кораблем, підставило воно торпеді свій борт, рвонувшись їй навперейми. Життя своє підставили матроси (За О. Пархоменком).
Христианин для общества никогда не был своим. Но он не может жить так, чтобы общество стало для него чужим. Он не от мира, но послан в мир и служит миру, для его и преображения. Христианин всегда свой среди чужих, чужой среди своих. Об этом очень хорошо сказал Иустин Мученик, известный как Иустин Философ: «Христиане не отличаются от других людей ни страной, ни языком, ни традициями. Но, проживая в эллинских и варварских городах, где кому досталось, и, разделяя традиции тех жителей в одежде, в пище и во всем остальном, они представляют удивительный и действительно чрезвычайное образ жизни. Живут в своем отечестве, но как пришельцы; имеют участие во всем, как граждане, и все терпят как чужаки. Для них всякая чужая страна является родиной, и всякая родина - чужая страна. Живут на земле, но являются гражданами неба ... Что в теле душа, то в мире христиане. Душа рас по всем частям тела, и христиане по всем городам мира ». Юстин был одним из первых апологетов христианства в среде культуры, которая была современной для него, известным учителем, интеллектуалом в элитном греко-римском обществе. Известно, что Юстин был обезглавлен во время гонений при императоре Антониано (в 60-е, гг. II в.). Он оберегал себя от мира, но при этом активно участвовал в его скитаниях, разговаривал на его языке, был духовным авторитетом для современников. гг. II в.). Он оберегал себя от мира, но при этом активно участвовал в его скитаниях, разговаривал на его языке, был духовным авторитетом для современников. гг. II в.). Он оберегал себя от мира, но при этом активно участвовал в его скитаниях, разговаривал на его языке, был духовным авторитетом для современников.
Говорят, что мы живем в худшие времена, и поэтому опыт Юстина нам не подходит. Но я рискну высказать непопулярную мысль: общество, в котором мы живем сегодня, ничем не хуже греко-римский мир, и точно не хуже Содом и Гоморру. Поэтому нельзя списывать свое бездействие и депрессию на «последние времена» и «безбожную культуру». Остается открытым во как же нам быть? В чем наше призвание по отношению к современному обществу? Какую позицию занять - оборонительную или наступательную? Что можно и нужно менять в нас самих и в обществе? Что нам делать в обществе, которое пытается жить без Бога и в то же время погибает без Него?
ответ: ддруГ
Объяснение:
1. Людство тепер живе у дуже складному світі: промислові підприємства забруднюють навколишнє середовище, а це призводить до зникнення видів рослин та тварин, що збіднює нашу природу.
(Складне речення із сполучниковим сурядним, підрядним та безсполучниковим зв'язками [ ]: [ ], а [ ], (що).
2. Якщо ми не будемо захищати рослинний та тваринний світ, то наші нащадки можуть залишитися жити у пустелі, що буде жорстокістю щодо них.
Складне речення із сполучниковим сурядним та підрядним зв'язками
[ ], то [ ], ( що ).
3. Рослини та тварин потрібно охороняти зараз, і природа нам віддячить за це: наші діти та онуки зможуть помилуватися лісами, луками, степами та горами; рослини та тварини хочуть жити не менше за нас, людей.
Складне речення із сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв'язками
[ ], і [ ]: [ ]; [ ].
Подробнее - на -