Та де там… Таким людям російська править за взірець. І вони псують-калічать-вигадують…
У цьому легко переконатися, провівши невеликий тест: запропонуйте закінчити прислів’я «Що написане пером, того не…». Багато хто або скаже «не вирубиш топором», або «не вирубаєш сокирою». І це знову «псування навмання». Бо те, про що говорить сусідське «Что написано пером, того не вырубишь топором», наші далекі пращури закодували у мудрих фразах «Що написано пером, того не вивезеш (не витягнеш, не виволочиш) і волом; Писаного сокирою не вирубаєш. Написавши пером, не витягнеш і волом. Що написано, того не змиєш. Скажеш – не вернеш, напишеш – не зітреш, відрубаєш – не приторочиш». І ніяких «топорів». А «сокира» вжита у зовсім іншому контексті. І навіщо при такій величезній кількості своїх фразеологізмів калькувати чужий???
Якось «Квартал» розігрував Олександра Пономарьова. Поки одні шаманили біля його байка (заховали, а на місце, де він стояв, вивантажили із самоскида купу піску), інші доручили йому озвучувати мультфільм, де співакові треба було сказати коротке «як-то як би так». Пан Олександр, правда, не запитав, що це за безглуздя-нісенітницю-дурницю йому пропонують. Насправді ж, сценаристи укотре «зіпсували російську навмання», бо так вони скалькували фразу «как-то как бы так», яка по-нашому мала б звучати «якось ніби (наче) так»…
А правильною перша частина нашого заголовка була б тоді, коли мала б такий вигляд: «Збіг друкарських помилок на залізниці». Ця фраза теж узята «навмання», ніякого сенсу вона, звісно ж, не має, однак чудово ілюструє ситуацію.
Українська мова самодостатня. У її лексиконі величезна кількість слів. Задумаймося: більше десяти років тому Великий тлумачний словник сучасної української мови (К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.) містив близько 250 тис. слів і словосполучень. А ми, очей у сірка позичивши, ліпимо за чужим зразком третю мову. Навіщо?
Просто треба вивчити мову, оволодіти нею, бо вона – досконалий інструмент вираження наших думок. Нам сто разів повторювали: «Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина». Але людиною варто почати ставати, вивчивши найпершу мову – рідну.
Привіт, друже. Радо пишу тобі цей лист зі Львову! Ми орендували номер в готелі
"Gruner Lviv", він такий сучасний та затишний, що відчуваєш себе, як вдома. Номер мені довподоби, хочеться залишитись тут на триваліший термін, насолоджуватись часом. Погода просто казкова, хоча зранку небо вкривали сірі хмари, то сонечко прогнало їх. Як тільки ми приїхали, то одразу відвідали "Криївку", хоча там звичайна кухня, але атмосфера надзвичайна, я навіть не знаю як її описати, потрібно лиш відчути власним досвідом. Потім ми відвідали львівський національний академічний театр опери і балету імені Соломії Крушельницької. Після чого я навіть не знаю, що гарніше: сам театр чи його постанови, що охоплюють мої думки, я ніби літаю в хмарах, але таких приємних, бо вони надихають душу. Завтра поїдемо на екскурсію, до палацу Потоцьких. Я вже очікую незабутніх емоцій від неї, бо це так захоплююче. Зустрінемось через тиждень, бувай, друже. Всього найкращого!
Лексика - сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору — словниковий склад мови.
Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.
Лекси́чне зна́чення — історично закріплена у свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв'язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням.
Однозначними називаються слова, які мають одне лексичне значення.
Пряме значення слова — це його основне лексичне значення.
Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним
Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого,
Синоніми — слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, які мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.
Анто́німи — слова, протилежні за значенням.
Омо́німи — це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення.
Пароніми — це слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням.